Реферат: Олімпійські ігри: історія та сучасність
Реферат
на тему: «Олімпійські ігри: історія та сучасність»
Підготувала Орешкова Олена
ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Виникнення Олімпіади
Розділ ІІ. Учасники ігор
Розділ ІІІ. Відродження Олімпійських ігор
3.1 А забути неможливо
.2 Пьер ДЕ Кубертен
.3 Ода спорту
.4 І знову в Греції
.5 Афіни
.6 Вперше в Азії
Розділ ІV. На льоду і на снігу
Розділ V. Україна на Олімпійських іграх
ВИСНОВОК
ВСТУП
Існує безліч міфів про виникнення Олімпійських ігор. Найпочеснішими їхніми родоначальниками вважають богів, міфічних героїв, царів і правителів. Точно встановлено, що перша відома нам Олімпіада відбувалася в 776 р. до н. є. Кожні Олімпійські ігри перетворювалися на свято для народу, служили свого роду конгресом для правителів і філософів, конкурсом для скульпторів і поетів, драматургів і співаків. Це був час загального перемир’я між ворожими полісами.
Не тільки фізична краса і пропорційність частин тіла служили «пропуском» для участі в Олімпіаді. Враховувався і духовний елемент. Учасник змагань повинен був бути морально бездоганним, з незаплямованою репутацією. Ця вимога пояснювалася культовим характером свят — можна образити бога, допустивши до змагань непорядну людини, що порушить святість його храмових володінь. Тому допущені до ігор юнаки символізували собою гармонію, красу, доблесть, моральність і духовність. Справедливим є твердження, що перемогу приносить не тільки фізична підготовка, але й морально-вольові якості учасника.
Детально ознайомитись з історією виникнення та процвітання Олімпійських ігор можна в моєму рефераті.
РОЗДІЛ І. ВИНИКНЕННЯ ОЛІМПІАДИ
Як же воно усе-таки виникло — це легендарне, це дивне явище за назвою Олімпійські ігри? Батьківщиною Олімпійських ігор є Древня Греція, а саме шановане греками святилище Олімпія, розташоване в західній частині Пелопоннесского півострова. Тут, у підніжжя гори Кронос, у долині ріки Червонфей, до цих запалюється олімпійських вогонь сучасних Ігор. Звідси починається смолоскипова естафета…
Є ще кілька легенд — версій із приводу походження Олімпійських ігор… Так одна з них затверджує, що придумав і організував вперше Гри не хто інший, як славнозвісний Геракл, син Зевса — той самий, котрий зробив свої дванадцять легендарних подвигів.
Серед них був і цілком «побутовий». Геракл зумів вичистити стайні Авгия, царя Элиды, сильно запущені і брудні, у які вже давно не ступала нога людини. Цей подвиг Геракла навіть ввійшов у приказку. Коли хтось справиться з якоюсь брудною роботою, про нього говорять: «Вичистив авгієві стайні».
На честь однієї зі славних перемог Геракла і стали проводити Олімпійські ігри. Причому легенда донесла до нас одну дуже цікаву подробицю. Геракл власними стопами відміряв дистанцію для бігу — шістсот стіп. Так з’явилася одна з найбільш розповсюджених мір довжини в Древній Греції, вона називалася «стадій». Звідси виникло слово «стадіон». Якщо перевести цю міру в наші, сучасні одиниці, то вийде 192 метра 27 сантиметрів.
Легенда затверджує, що довгий час атлети виявляли переможця тільки в цьому виді змагань… Геракл ввів і інші спортивні дисципліни. Наприклад, панкратіон — таки суворий вид спорту, що з’єднував у собі боротьбу і кулачний бій… Відомо про цей вид змагань лише тому, що в ньому взяв участь сам Геракл. І переміг! Пізніше перемога в боротьбі й у панкратіоне стала називатися геракловою. А самого переможця величали другим Гераклом. Достовірних зведень про Древній Олімпії історія залишила нам не так вуж багато. Достовірно відомо, що Олімпійські ігри існували на ряду з багатьма іншими спортивними змаганнями.
Гри допомагали грекам не стільки добре воювати, скільки добре товаришувати — регулярно зустрічатися, розмовляти, здійснювати культурний обмін, узагалі бачити, що перед тобою коштує не «підлий ворог з ненависною Спарти», як затверджувала пропаганда, а дружелюбний хлопець з відритою посмішкою. Тобто Олімпійські ігри сприяли руйнуванню образа ворога. Але ж це важливіше всього в справі спілкування народів друг із другом!
Крім прикладного значення греки любили спорт ще і за те, що він звеличує, облагороджує душу, що він нерозривно зв’язаний з розумовим, естетичним і моральним розвитком. Не можна бути людиною культурною, якщо ти лінуєшся займатися фізичною культурою хоча б для себе!
У греків з цього приводу була чудова формула. Для сучасного вуха вона звучить як жарт. Але це такий жарт, у якій велика частка правди! Про некультурну людину древні елліни говорили: «Не вміє ні читати, ні плавати!»
Ідея проведення Олімпійських ігор дуже древня і губиться в пітьмі віків. Раніше Гри проводилися не тільки в Олімпії Хоча змагання в цьому священному місці були самими популярними і найвідомішими .
Зовсім виразно можна сказати, що перші вірогідно ззовні Олімпійські ігри відбулися в 776 році до нашої ери. Цей рік і прийнятий вважати початковою датою. Навіть відоме ім’я переможця тих Ігор.
З цього імені починається історія олімпійського руху. Отже, Короибос, атлет з міста-поліса Элиды.
Але в той же час є зведення, що Олімпіада, про яку зараз мова йде, була вже… двадцять сьомий по рахунку!
Олімпійцями могли стати тільки греки по походженню, причому до вільні люди і тільки чоловік.
Отже — 776 рік до нашої ери. У грецькі міста-держави, а також у грецькі колонії, наприклад в Феодосію, що на настільки знайомому нам Кримському півострові, відправлялися спеціальні посли. Вони запрошували всіх бажаючих взяти участь в Олімпійських іграх.
У передодні цього великого свята припинялися всі звади і війни. Ніхто не мав права вступити на територію Олімпії зі зброєю. порушника чекав суворий штраф — дві міни сріблом. А міна це біля двадцяти семи кілограмів чистого срібла!
Але страшніше руйнівного штрафу, як вважали греки, був проклін, що боги насилали на порушника олімпійського перемир’я. Строгому покаранню піддавався і людина, що образила подорожанина, що йде на олімпійське свято… А ще страшніше покарання — відлучення від Ігор на одну чи двох Олімпіада!
РОЗДІЛ ІІ. УЧАСНИКИ ІГОР
Усі було розписано настільки ж строго. Виступати на Іграх — це велика честь і велика відповідальність. Кожен атлет повинний був десять місяців готуватися в будинку і ще місяць тренуватися в Олімпії. Так не як-небудь, а дуже завзято. За майбутніми олімпійцями уважно і строго спостерігали элланодики — судді і розпорядники Ігор. Вони не тільки відповідали за підготовку атлетів, але і стежили за тим, щоб місця змагань але й були в належному порядку. Элланодики нагороджували переможців і накладали штрафи на провинених.
Програма Ігор була цікавої і різноманітною. Атлети змагалися у всіляких видах спорту, а точніше — у різних видах фізичних вправ… Самим важкої й у той же час самим популярної було пятиборя — пентатлон. У нього входили біг, стрибки в довжину, метання списа і диска, боротьба. Учасник таких змагань повинний був мати дуже різнобічну підготовку!
Крім пентатлона в програму древніх Ігор входили змагання з кулачного бою, верхівковій їзді, панкратіону. Крім того, улаштовувалися гонки на колісницях.
З Ігор тридцять сьомої Олімпіади (вони проходили в 632 році до нашої ери) у змаганнях стали брати участь і дітей. Дистанція бігу для дітей була в два рази менше, ніж для дорослих.
Спочатку вся програма змагань укладалася в один день. Але статечно, у міру того, як Ігри ставали усе більш важливою справою в житті Древньої Греції, змагання стали тривати п’ять днів. У храмах перед відкриттям Ігор всі учасники давали олімпійську клятву.
«Я чесно і завзято готувався і буду чесно змагатися зі своїми соперниками!» — приблизно так вона звучала.
Перед змаганнями олімпійці відправлялися в храми приносити жертви.
Змагання проходили незвичайно завзято, а головне — чесно. Переможці, олімпіоніки, нагороджувалися маслиновою чи галуззю лавровим вінком. Їх чекала безсмертна слава не тільки у своєму рідному місті, але і в усьому грецькому світі.
Мал. Учасники ігор
РОЗДІЛ ІІІ. ВІДРОДЖЕННЯ ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР
.1 А забути неможливо
олімпійський гра зимовий команда
По-справжньому древніми Іграми стали цікавитися, лише коли почались розкопки Олімпії, що спить під багатовіковими нашаруваннями. Знахідки одна вразливіша іншої . Усе частіше стали лунати голоса за відродження великих змагань.
А на той час (мова йде про останню чверть дев’ятнадцятого століття) робко, але вже з’являються національні і міжнародні спортивні союзи… Олімпійські ігри просто повинні були відбутися!
Однак справа адже це дуже складне: цілі гори організаційної роботи. А крім того, потрібні чималі гроші. А крім того, необхідні єдині правила, що своєю твердою об’єктивністю підходили б усім.
Головне ж — потрібний був людину, який би, поклав на це життя. Який був би не тільки відданий ідеї олімпізму, але до того ж утворений, шляхетний, енергійний. І така людина знайшлася. Його кликали…
.2 Пьер ДЕ Кубертен
Пьер ДЕ Фреди, барон ДЕ Кубертен (1863-1937) був одним із самих цікавих, талановитих, енергійних і захоплених людей свого часу. Його ім’я навічно зв’язане з Олімпійськими іграми.
Після закінчення паризького університету Сорбонни, Пьер разом із друзями створює спортивний клуб. Тут займаються футболом, фехтованням і веслуванням. Приблизно з цієї ж пори Кубертен ясно розуміє, що без фізичного не може бути і духовного, і морального розвитку.
Саме Пьер ДЕ Кубертен став творцем спортивних союзів для дітей, організатором міжнародних змагань. Уже тільки за одне це ім’я його повинне було б назавжди залишитися у світовому спорті. Однак головна справа, головний спортивний подвиг Кубертена був перед! Кубертен ні на хвилину не залишав мрії про казкової, віддаленої від нас багатьма і багатьма століттями Олімпії.
Він був ще зовсім молодою людиною, коли висловив думку про відродження Олімпійських ігор. З цього моменту усе своє життя Пьер ДЕ Кубертен підкорив здійсненню великої ідеї. Умер він у віці семидесяти трьох років, а почав займатися Олімпійськими іграми в двадцять шість, тобто олімпізму було віддано майже піввіку!
Не треба думати, що ідея Кубертена відразу потягнула увесь спортивний світ. Що сумніваються і супротивників у неї було хоч відбавляй… Ще більше — спортсменів і спортивних діячів, що говорили, що взагалі ж діло це гарне, на самі займатися цією гарною справою не хотіли.
Кубертен же об’їжджає багато країн світу, сперечається, переконує. Пише сотні листів у всілякі спортивні організації.
Нове взагалі сприймається з працею. Однак Кубертен говорив настільки переконливо і жагуче, що французькі спортивні діячі приймають рішення скликати Міжнародний спортивний конгрес і запросити на нього представників найбільших спортивних держав.
І от 23 червня 1894 р. на Конгресі в Парижеві був створений Міжнародний олімпійський комітет — МОК.
Конгрес вирішив: через два роки пройдуть перші Олімпійські ігри! І це була велика перемога світового спорту, великий подвиг Пьера ДЕ Кубертена!
Не дуже давно світове співтовариство урочисте і святково відзначило 100-літній ювілей олімпійського руху сучасності, утворення МОК. Організація Об’єднаних Націй оголосила рік 100-річчя МОК — 1994 рік — Міжнародним роком спорту й олімпійського ідеалу. Вищий орган світового співтовариства відродив і древню миротворчу традицію — ООН призвала всі держави дотримувати олімпійське перемир’я.
День 23 червня традиційно щорічно відзначається в десятках країн світу, у тому числі з 1990 року й у Росії, як Олімпійський день.
А все-таки головна заслуга Пьера ДЕ Кубертена в тім, що Олімпізм, олімпійський рух можна уявити собі у виді високого і стрункого будинку. При зведенні цього будинку Пьер ДЕ Кубертен був не тільки «виконробом», але і головним архітектором. Його натхненні думки лягли в основу олімпізму.
Перша і найголовніша з них — спорт, культура, наука, мистецтво повинні з’єднатися в міцний і прекрасний сплав, що і буде називатися олімпійським рухом.
Ідея ця здійснилася не відразу. У неї минулого і супротивники, особливо коли спорт став частиною світової політики, коли за допомогою рекордів президенти і міністри стали доводити один одному, чия країна краще.
Часи міняються, і тепер Олімпійські ігри з’являються перед нами немов урочистий гімн людству і людяності!
Кубертен присвятив своє життя й особою науці, що називається спортивна педагогіка. Її ціль — фізичний і духовний розвиток і виховання молоді за допомогою занять спортом. Пьер ДЕ Кубертен вважав, що новий предмет допоможе зміцнити, зробити більш сильної і життєстійкий французьку націю, французьку молодь. А вийшло, що він піклувався про молодь усього світу.
.3 Ода спорту
Кубертен не був поетом. Але написав один прекрасний вірш. Називається він «Ода спорту».
Цікава історія створення цього добутку. У 1912 році проводився конкурс мистецтв, присвячений Олімпійським іграм. Кубертен написав свою знамениту «Оду спорту», передав її в журі. Але тому що його авторитет серед людей, що займаються олімпійським рухом, був величезний, Кубертен подав свою роботу під псевдонімом. І от вища нагорода, золота медаль, була присуджена саме «Оді» Кубертена. У «Оді спорту» дев’ять глав. Остання з них називається «ПРО, спорт! Ти — світ!» Слова ці давно стали крилатими серед олімпійців.
Кубертен знаходить прості і прекрасні слова, що зрозумілі кожному спортсмену. Та й кожній людині. Він говорить про те, що спорт — наш постійний супутник у житті, дійсний і надійний друг. Якщо ти будеш вірний йому, то одержиш замість радість, що він дарує твоєму духу і твоєму тілу. Але ж це дійсно так: радість руху — радість життя!
«Спорт! — викликує Кубертен. — Ти вісник світу. Коштує тобі усміхнутися, варто піти по країнах пружною радісною ходою, і над землею розливається спокій. Люди через континенти й океани протягають один одному руки зі словами: «Здраствуй, друг!»
Тепер кожний знає олімпійський символ: п’ять різнобарвних сполучених кілець, що уособлюють єдність п’яти континентів. Перед початком Ігор спортсмени вимовляють олімпійську клятву. Відомо і про прекрасні традиції запалювати в Греції олімпійський вогонь, що несуть естафетою через різні країни віддані спорту люди, несуть палаючий факел до місця проведення Ігор чергової Олімпіади. Усе це було задумано Пьером ДЕ Кубертеном! Недарма його називають батьком олімпізму. Двадцять дев’ять років Кубертен був беззмінним президентом МОК. Він став автором найважливішого документа — Олімпійської хартії. Похований Кубертен у швейцарському місті Лозанні неподалік від штаб-квартири Міжнародного олімпійського комітету. За заповітом Пьера ДЕ Кубертена серце його спочиває в Греції, на батьківщині Ігор, у безсмертній Олімпії.
3.4 І знову в Греції
Питання про місце і час проведення Ігор І Олімпіади зважувався на Паризькому конгресі. Обрані були Афіни — столиця Греції: нехай, рахували учасники конгресу, Олімпійські ігри сучасності почнуть свій хід відтіля, де була споконвічна батьківщина цих прекрасних змагань. Першим президентом МОК став представник Греції Деметриус Викелас… Він був більше відомий, як відмінний поет і перекладач. Однак до спорту пан Викелас мав дуже віддалене відношення. І на конгресі він виявився лише для того, щоб умовити його учасників зробити столицею Ігор І Олімпіади місто Афіни.
По справедливості, президентом повинний був би стати Пьер ДЕ Кубертен. Але адже усі знали: у ході підготовки до Ігор прийдеться вирішувати масу організаційних питань, причому саме в Греції. А хто ж міг справитися краще, ніж грек? І грецький літератор блискуче справився зі своєю місією. Олімпіада була організована відмінно. Наприклад, за короткий час в Афінах побудували стадіон з білими мармуровими триб-нами, причому тієї ж конструкції, що і на стадіонах стародавності. Успішно вирішив Викелас і масу інших проблем, яких при проведенні такого величезного заходу буває дуже багато.
А відразу після закінчення Олімпійських ігор він добровільно пішов в відставку,звільнивши крісло президента для людини, що його дійсно заслуговував, — для Пьера ДЕ Кубертена.
Ігри відкрилися 6 квітня 1896 року. На прекрасному новому стадіоні з-бралося 245 спортсменів з 14 країн: з Австралії, Австрії, Болгарії, Великобританії, Угорщини, Німеччини, Греції, Данії, Італії, США, Франції, Чилі, Швейцарії, Швеції.
У програмі Ігор І Олімпіади було 9 видів спорту. Змагання вирішено було проводити по легкій атлетиці, гімнастиці, плаванню, підняттю тяжкостей, боротьбі, стрілянині, фехтуванню, велосипедним гонкам і тенісу.
Найбільше число медалей завоювали грецькі спортсмени. Особливо удача супроводжувала їм у фехтуванні і стрілянині.
Американцям більше всього вдавалися легкоатлетичні дисципліни. З дванадцяти видів програми вони першенствували в дев’ятьох. Їхній спортсмен Джеймс Конноли, переможець у потрійному стрибку, став і першим в історії сучасних Ігор олімпійським чемпіоном. У гімнастиці домінували атлети Німеччини і Швейцарії. Карл Шуман переміг у змаганнях в опорному стрибку. А потім цей німецький спортсмен виграв турнір борців!
Але таке на перших Іграх случалося не раз. Дуже показовий у цьому змісті приклад американця Роберта Гаррета. Він переміг у метанні диска і штовханні ядра. А в стрибках у довжину і висоту зайняв відповідно друге і третє місця.
Гаррет узагалі не збирався виступати на Іграх! Зовсім випадково він разом із друзями по Гарвардському університеті виявився в Афінах. З афіші довідався про змагання, прийшов на стадіон і просто записався в число учасників.
Однак і це ще не саме дивне. Як ми пам’ятаємо, Роберт виграв змагання з метанню диска. Отож його друзі затверджували, що спортсмен познайомився з технікою метання і із самим диском за три дні до… олімпійського турніру! От уже дивно: прийшов, побачив, переміг!
Кульмінацією Ігор І Олімпіади, безсумнівно, став марафонський біг. До Олімпійських ігор в Афінах такої спортивної дисципліни не існувало зовсім. Її ініціатором, а може, «винахідником, став друг і соратник Пьера ДЕ Кубертена Мішель Бреаль. Він запропонував присвятити цю дистанцію пам’яті афінського воїна Филипидиса. Ця самовіддана людина обезсмертила своє ім’я тим, що неспинно пробіг від міста Марафону до Афін, щоб розповісти про велику перемогу греків над переважаючим їх військом персів. Убігши на площу перед Акропо-лем, Филипидис крикнув:
Радуйтеся! Ми перемогли!
І упав намертво — так затверджує легенда… Було це в 490 році до н.е
Старт незвичайному забігу був даний у Марафоні. Переможцем став 24- річний Еллін Спирос Луїс.
3.5 Афіни
Гри в Афінах пройшли більш ніж успішно. І от греки пропонують завжди залишити олімпійські змагання в їхній країні.
Однак МОК і Пьер ДЕ Кубертен були іншої думки. Родоначальник Ігор сучасності відстоював міжнародний, інтернаціональних характер цих спортивних тріумфів. Вони повинні в однаковій мірі належати всім людям, усім країнам і континентам!
Ідея Кубертена знайшла підтримку усього світового олімпійського співтовариства. Міцніє, розвивається вона і сьогодні.
Спочатку при виборі олімпійської столиці члени МОК намагалися виходити з якоїсь важливої ідеї. Так, Гри Й Олімпіади пройшли в Греції: повернення до джерел, продовження славних традицій.
Гри ІІ Олімпіади вирішено було провести в Парижеві, на батьківщині Пьера ДЕ Кубертена — на знак найглибшої поваги до цієї людини.
Гри ІІІ Олімпіади пройшли в Сент-Луїсі (США), тому що американські спортсмени на попередніх двох Олімпійських іграх виступали стабільніше й успішніше усіх.
Гри ІV Олімпіади відбулися в Лондоні, тому що Англія завжди славилась своїми спортивними традиціями. Її взагалі можна назвати роди-ний сучасного спорту.
Гри V Олімпіади пройшли у Швеції, у її столиці Стокгольмі: МОК хотів віддати данина поваги дивним успіхам цієї невеликої країни в справі олімпізму і спорту взагалі. Особливо у Швеції була улюблена гімнастика — вид спорту дуже гармонічний, дуже красивий і строгий.
А от Гри VІ Олімпіади в 1916 році не відбулися: над світом розразилась перша світова війна, що принесла людям незлічиму кількість лих. Вона ж відняла в людей велике спортивне свято… Число країн-учасниць і кількість учасників-спортсменів неухильно росло. От як це виглядало по країнах: Афіни — 14; Париж — 19; Лондон — 22; Стокгольм — 28.
Правда, між Парижем і Лондоном був Сент-Луїс. Там брало участь всього 13 країн, навіть менше, ніж на Іграх І Олімпіади. Однак до Америки в ті часи добиратися було дуже не просто: повітряного сполучення ще не існувало.
Від Ігор до Ігор збільшується і число видів спорту, що входять у програму, і кількість медалей, що граються. Наприклад, на першому олімпійському форумі в Афінах розігрувалося 43 комплекту медалей, а на п’ятому в Стокгольмі — 109!
Це говорить про те, що Олімпійські ігри, ідеї олімпізму стають на земній кулі усе більш популярними. Світовий спорт, світова культура вже не мислять без Олімпіад!
Характерною рисою перших п’яти Ігор було і те, що перемоги по кількості медалей тут раз за разом завойовували хазяїни: в Афінах — греки, у Парижеві — французи…
На цю особливість у фахівців є різні точки зору. Але, швидше за все, справа в тім, що тодішні спортсмени були не особливо тренованими, і тому, хто виступав будинку, на рідному стадіоні, у звичних умовах, і супроводжував успіх.
3.6 Вперше в Азії
Токіо, Японія, Ігри XVІІІ Олімпіади. Учасників тут було менше, чим у Римі, — 5133, але зате країн-учасниць більше — 93. Ще більш представницької стала наша команда — 319 спортсменів.
Програма змагань розширилася. У ній з’явилися волейбол і дзю-до.
У Токіо грали 163 комплекту медалей. І завоювали ми медалей більше усіх — 96, а от по золотим уступили американцям: у них — 36, у нас — 30.
Добре виступили наші боксери. А кращим на турнірі був Валерій Попенченко. Видатний високотехнічний спортсмен, хитромудрий тактик, він, крім того, володів ударом дивної сили, що нокаутує, і точності.
Серед легкоатлетів яскравіше інших горіла спортивна зірка Валерія Брумеля. Жартуючи, він розправився зі своїми супротивниками і довів, що недарма його називали кращим спортсменом світу в 1962, 1963 і 1964 — три роки підряд!
У Токіо третій раз олімпійським чемпіоном став весляр В’Ячеслав Вербновий. Першу свою золоту олімпійську медаль він одержав девятнадцятирічним хлопцем у далекому Мельбурні, потім був переможний Рим, і от тепер Токіо! Доля, який позаздрили б багато хто, — медалі, слава, популярність в усьому світі. Але скільки завзятості і мужності було вкладено в ці перемоги!
Говорячи про В’Ячеслава Іванову, треба по справедливості згадати й американського дискобола Альфреда Ортера. Гри в Токіо були теж третіми золотими. Але ж приголомшливий цей спортсмен виграв і четверті Олімпійські.
З інших іноземних спортсменів слід зазначити гімнастів Віру Чаславску (Чехословакія) і Юкио Эндо (Японія) — це вони стали першими дійсно сильними суперниками наших гімнастів, багато років самих значних змагань, що блистали на більшості; новозеландського бігунів Питера Снелла, що помітно підняли світовий рівень у бігу на дистанції, і марафонця з Ефіопії Абебе Бикилу — він став першим великим спортсменом з Африканського континенту, що знаходив волю.
РОЗДІЛ ІV. НА ЛЬОДУ І НА СНІГУ
Це звучить небагато дивно, однак перша Біла Олімпіада відбулася до того, як МОК прийняв рішення про проведення таких Ігор! Дійсно: постанова Міжнародного олімпійського комітету датується 1925 роком, а зимові Ігри у французькому курортному містечку Шамони пройшли в 1924 році.
Справа в тім, що тоді в Шамони проходив «Міжнародний спортивний тиждень з нагоди VІІІ Олімпіади». І вже після, заднім числом, цей спортивний форум вирішений було вважати І зимовими Олімпійськими іграми.
У змаганнях у Шамони брало участь 258 спортсменів з 16 країн, серед них всього 13 жінок.
А от як виглядала програма Ігор у Шамони: бобслей (екіпажні пара-верки), лижні гонки на 18 і 50 кілометрів, стрибки з трампліна, північне двоєборство (стрибки з трампліна і лижна гонка), швидкісний біг на кониках, фігурне катання — одиночне і парне.
Виявився тут і перший «головний герой». Їм по праву може бути фін Клас Тунберг. У Шамони він завоював 2 золоті медалі і ще 2 на наступних Іграх. Тунберг став одним із самих іменитих конькобіжців в історії світового спорту. А в цілому найбільше успішно на перших зимових Іграх виступали норвежці. До речі, слава найсильніших ще довго зберігалася за ними.
Сен-Мориц, Швейцарія, 1928 рік
Шириться олімпійський рух, більш представницькими стають і Білі Ігри. На других Іграх брали участь уже 464 спортсмена з 25 країн.
Характерна риса Олімпійських ігор у Сен-Морице — тут взяли участь спортсмени зовсім, здавалося б, «незимових» країн: Аргентини, Мексики, Японії. Розширилася і програма зимових Ігор. Правда, ненабагато. Додатково проходили змагання зі скелетона — це один з різновидів санного спорту — і хокею…
Була в Сен-Морице і своя героїня — це норвезька фігуристка Соня Хени. Вона залишалася чемпіонкою після Сен-Морица ще на двох слідуючих Іграх. І до того ж Соня Хени стала… кінозіркою. Вона знялася в знаменитому американському фільмі «Серенада Сонячної долини».
мал. Зимові ігри
РОЗДІЛ V. УКРАЇНА НА ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГРАХ
року Україна вперше взяла участь в Олімпійських іграх, як незалежна держава. Відтоді її спортсмени змагаються у всіх Літніх Олімпійських іграх і Зимових олімпійських іграх.
Спортсмени українського походження брали участь в іграх починаючи з І Олімпійських ігор 1896 року. На ІІ Олімпійських іграх в Парижі 1900 року, в складі збірної Російської імперії, брав участь українських фехтувальних Петро Заковорот. 1936 року в Берліні в складі команди Чехословаччини золоту медаль завоював спортсмен українського походження Володимир Сироватка. До 1940-х року українські спортсмени брали участь в Олімпіадах у складі команд Російської імперії, Польщі (уродженці Києва Марьян Водзянський, Андрій Солтан-Пересвят та ін.), Чехословаччини та інших.
Проте левова частина українських спортсменів виступали під прапором Радянського Союзу на Олімпійських іграх з 1952 року до 1988 року, а після розпаду Радянського Союзу Україна була частиною Об’єднаної команди в 1992 році.
Загалом, Українська національна олімпійська дружина виборола 115 медалей на літніх Олімпіадах і 7 медалей на зимових Олімпіадах. Найуспішніші види — гімнастика, легка атлетика та боротьба.
Національний олімпійський комітет України (НОК України) створено 1990 року. 1993 року його визнав Міжнародний олімпійський комітет (МОК).
Таблиці звершень Національної команди України на Олімпіадах
Медальні здобутки команди (загалом)
ІгриОлімпійцівВидів спортуЗолотоСріблоБронзаВсьогоНайбільше медалей1994 <#»justify»>Медалі на літніх Олімпійських іграх
ІгриЗолотоСріблоБронзаЗагаломМісце1996 Атланта <#»justify»>Медалі на зимових Олімпійських іграх
ІгриЗолотоСріблоБронзаЗагаломМісце1994 Ліллегаммер <#»justify»>Медальні здобутки команди (за видами спорту) На літніх Олімпійських іграх
СпортЗолотоСріблоБронзаЗагаломГімнастика <#»justify»>Медалі за видом спорту та за Олімпіадою (літні)
Вид спорту2000 <#»justify» src=»doc_zip3.jpg» />Всього <#»justify»>На зимових Олімпійських іграх
СпортЗолотоСріблоБронзаЗагаломФігурне катання <#»justify»>Перелік українських спортсменів — олімпійських чемпіонів Зимові Олімпійські ігри
СпортсменВид спортуКількість золотих медалейРікПриміткиБаюл Оксана Сергіївна <#»justify»>Літні Олімпійські ігри
Вид спортуКількість золотих медалейРокиПриміткиКлочкова Яна Олександрівна <#»justify»>ВИСНОВОК
Олімпійські ігри зі зростанням їхньої популярності впливали на центр Олімпії — Альтис. Більше 11 століть в Олімпії проводилися ігри, у яких брали участь жителі всієї країни. Подібні ж ігри відбувалися також в інших центрах країни, але жодні з них не могли зрівнятися з Олімпійськими.
Церемонія запалювання вогню, який проноситься не тільки через країни, але й континенти — особливий олімпійський ритуал. Початок смолоскиповим естафетам, що приносили вогонь з Олімпії у міста проведення Олімпіад, було покладено в 1936 р. Біг факелоносців — один із найбільш урочистих моментів Ігор. 20 червня 1936 р. в Олімпії був запалений вогонь, що подолав потім 3075-кіломе-тровий шлях дорогами Греції, Болгарії, Югославії, Угорщини, Чехословаччини й Німеччини.
Сьогодні організація сучасних Олімпійських ігор під силу лише економічно розвинутим країнам. Для проведення цього заходу обираються тільки ті міста, що мають необхідні спортивні споруди, а також можуть належним чином прийняти необхідну кількість гостей. Така честь випала не багатьом містам нашої планети: Парижу, Лондону, Антверпену (Бельгійському місту), Амстердаму, що в Нідерландах, Лос-Анджелесу, Берліну, Гельсенкам, Риму, Мехіко, Москві та Сіднеї. І нам, українцям, хочеться вірити, що в недалекому майбутньому Олімпійський вогонь засяє в нашому краї. А наші спортсмени принесуть славу своїй державі, завоювавши високі місця. Але все це можливо за однієї умови — розквіту нашої України-неньки.
З давнини Олімпійські ігри були головною спортивною подією всіх часів і народів. На період проведення Ігор усі країни припиняли війни, на землі панувала згода. Боротьба за звання найкращого велася гідними людьми і тільки в чесній боротьбі.
Багатовіковий Олімпійський рух подолав чимало перешкод на своєму шляху, перебував колись навіть у забутті. Але незважаючи ні на що Олімпійські ігри живі й донині. Звичайно, це вже не ті змагання, не те вшановування переможців. Важко сьогодні уявити, наприклад, в’їзд чемпіона в рідне місто через пролам у стіні.
У наші дні Олімпіади — одна з найбільших подій у світі Ігри технічно оснащені — за результатами стежать комп’ютери і телекамери, час визначається з точністю до тисячних часток секунди. Аматори спорту в будь-якому куточку світу можуть приєднатися до всесвітнього свята — супутникові антени спрямовані на всі сторони світу. З удосконалюванням спортивного устаткування, удосконалюються і види спорту. До розряду олімпійських вводяться нові спортивні ігри.
За останні роки олімпійський рух набув грандіозних масштабів, і столиці Ігор на час їхнього проведення стають столицями світу.
В своєму рефераті я простежила за всією історією виникнення і розвитку Олімпійських ігор.
Теги: Олімпійські ігри: історія та сучасність Реферат Туризм
dodiplom.ru
Олімпійські ігри — Вікіпедія
Олімпі́йські і́гри (грец. οἱ Ὀλυμπιακοί Ἀγῶνες) — міжнародні спортивні змагання, які проводяться кожні два роки під переглядом Олімпійських ігор називаються олімпійськими. Переможці змагань отримують довічне звання олімпійського чемпіона.
Олімпійські ігри діляться на літні й зимові. Літні Олімпійські ігри проводяться кожні чотири роки, в рік кратний чотирьом (наприклад : 2012-2016-2020 і т.д) . Зимові Олімпійські ігри об’єднують зимові види спорту й відокремилися від літніх, починаючи з 1924 року. До середини 90-х літні й зимові Олімпійські ігри проводилися в один рік. Починаючи із зимової Олімпіади Ліллехаммера (Норвегія), зимові Олімпійські ігри проводяться через два роки після літніх.
Античні Олімпійські ігри проводилися в грецькій Олімпії з 8 століття до н. е. до 4 століття нашої ери. Барон П’єр де Кубертен заснував у 1894 році Міжнародний олімпійський комітет (МОК). МОК з тих пір став керівним органом олімпійського руху, структура і дії якого визначаються Олімпійською хартією.
Еволюція олімпійського руху в 20-му і 21-му століттях призвела до певних змін в Олімпійських іграх. Ці зміни включають, зокрема, створення зимових Ігор, Паралімпійських ігор для спортсменів із фізичними вадами, а також Юнацьких Олімпійських ігор для неповнолітніх спортсменів. МОК був змушений адаптуватися до економічних і політичних змін та технологічних реалій 20-го століття. В результаті, Олімпійські ігри змістилися від чисто любительського спорту, як це передбачалось Кубертеном, до участі професійних спортсменів. Зростання значення засобів масової інформації створило проблеми корпоративного спонсорства та комерціалізації Олімпійських ігор. Світові війни призвели до скасування Ігор у 1916, 1940 і 1944 роках. Бойкотування деякими країнами Ігор під час холодної війни призвело до обмеженої репрезентативності Ігор у 1980 і 1984 роках.
Метальник диску — копія грецької статуї з 5 ст. до н. е.Олімпійські ігри античності[ред. | ред. код]
Олімпійські ігри зародилися в Стародавній Греції, де вони проводилися раз на чотири роки у місті Олімпія і були визначною подією в житті стародавніх греків. Ігри були заборонені римськими імператорами як поганські з метою утвердження християнства.
Олімпійські ігри античності були низкою змагань, що проводилися між представниками кількох міст-держав і царств Стародавньої Греції, які мали, здебільшого, атлетичний характер, а також змагання борців та перегони колісниць. На час Олімпійських ігор всі воєнні конфлікти між містами-державами, які брали участь у змаганнях, припинялися до їх закінчення.[1] Походження цих Олімпіад оповито легендами.[2] Один з найпопулярніших міфів родоначальниками ігор називає Геракла і його батька Зевса.[3][4][5] Згідно з легендою, це Геракл першим називав ігри «Олімпійськими» і встановив звичай проводити їх кожні чотири роки.[6] Легенда стверджує, що після здійснення дванадцяти подвигів Геракл побудував Олімпійський стадіон на честь Зевса. Після завершення будівництва, він пройшов по прямій 200 кроків і назвав цю відстань «стадій» (грец. στάδιον, лат. stadium, «етап»), який пізніше став одиницею відстані. Інший міф пов’язує перші ігри з важливою давньогрецькою традицією під назвою екехерія (грец. ἐκεχειρία) — олімпійським перемир’ям.[7]
Найпоширенішою датою початку Олімпійських ігор античності є 776 рік до н. е.,. Це базується на написах, знайдених в Олімпії, в яких названі переможці бігу, що проводився кожні чотири роки починаючи з 776 р. до н. е.[8] Стародавні ігри включали бігові дисципліни, п’ятиборство (що складалося із стрибків, метання диску і списа, змагання з бігу та боротьби), бокс, боротьбу, панкратіон, і кінні змагання.[9][10] За переказами, першим олімпійським чемпіоном був Coroebus, кухар з міста Еліс.[11]
Олімпійські ігри мали важливе релігійне значення, включаючи поряд із спортивними подіями ритуальні жертвопринесення на честь Зевса (чия знаменита статуя роботи Фідія стояла в храмі в Олімпії) і Пелопа, божественного героя і міфічного царя Олімпії. Пелоп був відомий завдяки колісничним перегонам з королем Еномаєм з Піси.[12] Переможцями змагань захоплювалися і увічнювали їх у віршах і статуях.[13] Ігри проводилися кожні чотири роки, і цей період, відомий як Олімпіада, греки використовували як одну з одиниць вимірювання часу. Ігри були частиною циклу, відомого як Панеллінські ігри, в які входили Піфійські ігри, Немейські ігри, і Істмійські ігри.[14]
Олімпійські ігри досягли розквіту в 6-ому і 5-ому століттях до нашої ери, а потім поступово втрачали значення, оскільки владу і вплив в Греції завоювали римляни. Немає єдиної думки про те, коли ігри офіційно закінчилися, найпоширеніша дата 393 р. н. е., коли імператор Феодосій I оголосив, що всі язичницькі культи і практики будуть ліквідовані.[15] Ще згадується дата 426 р. н. е., коли його наступник Феодосій II наказав знищити всі грецькі храми.[16] Після занепаду, Олімпійські ігри не проводилися до кінця 19 століття.
Історія Олімпійських ігор сучасності[ред. | ред. код]
Передвісники[ред. | ред. код]
Першою вагомою спробою наслідування Олімпійських ігор античності була L’Olympiade de la République, національний олімпійський фестиваль, який проводився щорічно з 1796 по 1798 рік у революційній Франції.[17] Конкурс включав в себе декілька дисциплін з давньогрецьких Олімпійських ігор. З ігор 1796 року почалося введення метричної системи в спорті.[17]
У 1850 році доктор Вільям Пенні Брукс започаткував Олімпійський клас у Мач-Венлок, Шропшир, Велика Британія. У 1859 році доктор Брукс змінив назву на Олімпійські Ігри Венлока. Це щорічне спортивне свято продовжується до сьогодні.[18] Олімпійське Товариство Венлока було засноване д-ром Бруксом 15 листопада 1860 року.[19]:28
Від 1862 до 1867 року Ліверпуль проводив щорічний Grand Olympic Festival. Розроблені Джоном Галлі і Чарльзом Меллі, у співпраці з доктором Бруксом, ці ігри були елітарними за своєю природою, змагатися могли тільки джентльмени.[20][21][22] Програма Ігор в Афінах 1896 року була подібною до програма Ліверпульського фестивалю, що не дивно, оскільки д-р Брукс включив дисципліни національних Олімпійських ігор 1859 року в Афінах до програми Олімпійських Ігри Венлока і переніс у програму в Ліверпуль.[23] У 1865 році Галлі, Брукс і Е. Равенштайн заснували Національну Олімпійську асоціацію в Ліверпулі, попередника Британської олімпійської асоціації. Його засновницькі статті послужили основою для міжнародної Олімпійської хартії.[24] У 1866 році національні Олімпійські ігри Великої Британії були організовані в Кришталевому палаці в Лондоні.[25]
Відродження[ред. | ред. код]
Зацікавлення Греції у відродженні Олімпійських ігор почалося з грецької війни за незалежність від Османської імперії в 1821 році. Вона була вперше запропонована поетом і редактором газети Панайотісом Суцосом у поемі «Діалог мертвих», опублікованій в 1833 році[19]:1. Евангелос Заппас, багатий греко-румунський філантроп, перший написав у 1856 році королю Греції Оттону I, пропонуючи постійну підтримку у фінансуванні відроджених Олімпійських ігор.[19]:14 Заппас спонсорував першу національну Олімпіаду в 1859 році, які проходили в Афінах на міській площі. Взяли участь спортсмени з Греції та Османської імперії. Заппас фінансував відновлення древнього стадіон Панатінаїкос, щоб він міг приймати всі майбутні Олімпійські ігри.[19]:14
Стадіон Панатінаїкос приймав Олімпіади в 1870 і 1875 роках.[19]:2, 13-23, 81 Ігри 1870 року відвідали тридцять тисяч глядачів, на жаль, ніяких офіційних відомостей про відвідуваність для ігор 1875 року немає.[19]:44 Участь в 1890 році в Олімпійських іграх олімпійського товариства Уенлока, надихнула барона П’єра де Кубертена до заснування Міжнародного олімпійського комітету (МОК).[26] Кубертен, базуючись на ідеях і роботі Брукса і Заппаса, вирішив створити міжнародні циклічні Олімпійські ігри, які б відбувалися кожні чотири роки.[26] Він представив ці ідеї на першому Олімпійському конгресі новоствореного Міжнародного олімпійського комітету. Ця зустріч була проведена з 16 червня по 23 червня 1894 року в університеті Сорбонна в Парижі. В останній день Конгресу було вирішено, що перші Олімпійські ігри під егідою МОК, проходитимуть в Афінах у 1896 році.[27] МОК обрав грецького письменника Деметріоса Вікеласа своїм першим президентом.[19]:100-105
Олімпійські ігри 1896 року[ред. | ред. код]
Марка з першої Олімпійської серії
У перших Іграх проведених під егідою МОК на стадіоні Панатінаїкос в Афінах в 1896 році, взяли участь 241 спортсменів з 14 країн, які змагалися в 43 дисциплінах.[28] Заппас і його двоюрідний брат Константінос Заппас склали грецькому уряду зобов’язання фінансування майбутніх Олімпійських ігор. Це фінансування було використано в 1896 році.[19]:117[29][30] Ремонт стадіону в рамках підготовки до Ігор щедро профінансував Георгіос Авероф.[19]:128 Грецький уряд також надав фінансування, яке повинно було окупитися за рахунок продажу квитків на Ігри і продажу першого набору Олімпійських пам’ятних марок.[19]:128
Грецькі офіційні особи і громадськість з ентузіазмом сприйняли факт проведення цих Ігор. Це почуття поділяло багато атлетів, які навіть зажадали, щоб Афіни були господарем Олімпійських ігор на постійній основі. МОК не схвалив це прохання. Комітет планував місце проведення Олімпійських ігор сучасності змінювати на міжнародному рівні. Другі Ігри вирішили провести в Парижі.[31]
Наступні зміни та адаптації[ред. | ред. код]
Після успіху Ігор 1896 року, Олімпійський рух увійшов у період застою, який загрожував його виживанню. Олімпійські ігри, що проходили на Паризькій виставці в 1900 році і Всесвітній виставці в Сент-Луїсі в 1904 році були лише супровідними заходами. Ігри в Парижі не мали стадіону, однак вперше участь в Іграх брали жінки. На Ігри в Сент-Луїсі прибуло 650 спортсменів, але 580 були з США.[32] Олімпійський рух віджив, коли в 1906 році в Афінах було проведено Позачергові Олімпійські ігри (названі так тому, що вони були другими Іграми, що проходили протягом третього олімпійського циклу). Ці Ігри не були офіційно визнані МОК, і відтоді позачергові Олімпійські ігри не відбувалися. Ці ігри, проведені на стадіоні Панатінаїкос в Афінах, притягнули широке міжнародне коло учасників, викликали великий інтерес у суспільстві. Це започаткувало ріст популярності і розміру Олімпіад.[33]
Зимові Олімпійські ігри (перші відбулися в Шамоні, Французькій республіці у 1924 році) були створені, щоб продемонструвати зимові види спорту, що було технічно неможливо під час літніх Олімпійських ігор. Фігурне катання (у 1908 і 1920 роках) та хокей (у 1920 році) були представлені як олімпійський види спорту на літніх Олімпійських іграх. МОК хотів розширити цей список, щоб охопити інші зимові дисципліни. У 1921 році на Олімпійському конгресі в Лозанні було прийнято рішення провести зимову версію Олімпійських ігор. Тиждень зимових видів спорту (насправді 11 днів) був проведений у 1924 році в Шамоні, Франція. Ця подія стала першими зимовими Олімпійськими іграми.[34] МОК ухвалив, що зимові Олімпійські ігри будуть відбуватися кожні чотири роки у тому ж році як і літні Ігри.[35] Ця традиція підтримувалася до Ігор у Альбервілі 1992 року. Після цього, починаючи з 1994 року, зимові Олімпійські ігри проходять на третій рік кожної олімпіади (приблизно через півтора року після попередніх літніх Ігор).
Ігри 1916, 1940 та 1944 років було скасовано через Першу та Другу світову війну.
Проміжок між двома Олімпіадами називають олімпійським циклом або олімпіадою.
Олімпіади проводяться під гаслом «Citius, altius, fortius», що в перекладі з латини значить «Швидше, вище, сильніше», запропонованим католицьким ченцем Анрі Дідоном.
Іншим популярним гаслом олімпіад є вираз «Головне не перемога, а участь».
Олімпійська символіка[ред. | ред. код]
Олімпійські кільцяЕмблемою олімпіад є п’ять переплетених кілець різного кольору, які символізують єдність п’яти різних частин світу (Європа — блакитний, Азія — жовтий, Африка — чорний, Австралія і Океанія — зелений і Америка — червоний).
Олімпійський прапор — полотнище із зображенням олімпійської емблеми на білому тлі. Підіймається на відкритті Олімпійських ігор, опускається під час церемонії закриття.
Під час Олімпіад горить олімпійський вогонь, який запалюють в Олімпії й приносить до місця проведення олімпіади естафетою олімпійського вогню.
Починаючи з 1968 року кожна олімпіада має свій олімпійський талісман.
Найважливішими церемоніями Олімпійських ігор є церемонія відкриття, церемонія нагородження олімпійських чемпіонів та призерів та церемонія закриття.
Церемонія відкриття Олімпійських ігор — масове театралізоване шоу, яке приваблює до себе найбільшу телевізійну аудиторію. Кожна країна-організатор намагається в цьому шоу показати світу свою культуру. Церемонія відкриття проводиться зазвичай на Олімпійському стадіоні. Окрім яскравої театралізованої вистави вона включає в себе парад олімпійців. За традицією парад відкривають олімпійці Греції, а замикають олімпійці країни-організатора. Ігри урочисто відкривають високопоставлені урядовці країни-організатора. Представники олімпійців та суддів приносять олімпійську присягу. Підіймається олімпійський прапор. На знак відкриття ігор в чаші над Олімпійським стадіоном запалюється олімпійський вогонь, принесений олімпійською естафетою.
На церемонії закриття ігор замість впорядкованого параду олімпійці різних країн виходять на стадіон єдиним натовпом, змішавшись між собою. Така традиція була започаткована на Мельбурнській Олімпіаді 1956. Церемонія закриття Олімпіади включає в себе передачу олімпійського прапора делегації країни-організатора наступних Ігор.
На церемонії відкриття олімпійських ігор вибрані представники атлетів та суддів складають олімпійську присягу.
Впродовж Ігор атлети проживають в Олімпійському селищі.
Основною спортивною спорудою ігор є Олімпійський стадіон. Крім головного Олімпійського стадіону змагання проводяться в інших спорудах: на стадіонах, у басейнах, стрільбищах тощо, які отримують право називатися «олімпійськими».
В програму Олімпійських ігор входять 33 види спорту, що включають 52 дисципліни. Загалом в окремих змагання розігрується близько 400 медалей.
До програми Пекінської Олімпіади 2008 року входило 28 видів спорту. Відтоді з олімпійської програми виключено бейсбол та софтбол, тому на Лондонській Олімпіаді 2012 року проводились змагання тільки з 26 видів спорту. На Зимових Олімпіадах проводяться змагання з 7 видів спорту.
Учасників Олімпійських ігор називають олімпійцями. Початково, олімпійцями, як і на Олімпійських іграх древності, могли бути тільки чоловіки. Жіночі змагання були включені в програму Олімпіад, починаючи з Олімпійських ігор 1928 року.
Довгий час Олімпійські ігри вимагали строгого аматорського статусу спортсменів. Однак, під впливом реальностей сучасного життя, враховуючи те, що спорт високих досягнень вимагає максимальної віддачі і повної зайнятості, від вимоги аматорства спортсменів стали відмовлятися. Починаючи з 1970-х років, МОК переклав рішення про допуск професіональних спортсменів на міжнародні федерації відповідних видів спорту. До сьогодні єдиним видом спорту, який зберігає любительський статус, є бокс, швидше завдяки відмінності правил від професіонального боксу.
Починаючи з Ігор 1992 року в Барселоні, кількість олімпійців обмежена певним числом. Для участі в Олімпіаді спортсмен чи команда повинні отримати олімпійську ліцензію. Правила відбору встановлюються окремими федераціями видів спорту.
Україна на Олімпійських іграх[ред. | ред. код]
Аверс
Реверс
Олімпіада на національній монеті
Українські спортсмени виступають на Олімпійських іграх окремою командою, починаючи із Зимової Олімпіади 1994 року. До цієї дати українці брали участь в іграх у складі олімпійських збірних Російської імперії, Польщі, Чехословаччини, Радянського Союзу та Об’єднаної команди (в 1992 році). Першим українцем на І Олімпіаді 1896 року був Микола Ріттер, на ІІ Олімпіаді 1900 брав участь Петро Заковорот.
Керівництво олімпійським спортом в Україні здійснює Національний олімпійський комітет України. Чимало українців носять горде звання олімпійського чемпіона (дивіться статті Українські олімпійські чемпіони та Список олімпійських чемпіонів України). Першою олімпійською чемпіонкою незалежної України стала фігуристка Оксана Баюл.
Загалом, Українська національна олімпійська дружина виборола 96 медалей на літніх Олімпіадах і 5 медалей на зимових Олімпіадах. Найуспішніші види — гімнастика, легка атлетика та боротьба.
Літні олімпійські ігри[ред. | ред. код]
Зимові олімпійські ігри[ред. | ред. код]
- ↑ Swaddling, Judith (2000). The Ancient Olympic Games (вид. 2). Austin: University of Texas Press. с. 54. ISBN 0-292-70373-2. OCLC 10759486. Процитовано June 6, 2009.
- ↑ Young (2004), p. 12
- ↑ Pausanias, «Elis 1», VII, p. 7, 9, 10; Pindar, «Olympian 10», pp. 24-77
- ↑ Richardson (1997), p. 227
- ↑ Young (2004), pp. 12-13
- ↑ Pausanias, «Elis 1», VII, p. 9; Pindar, «Olympian 10», pp. 24—77
- ↑ Spivey (2004), pp. 229—230
- ↑ Olympic Games (registration required). Encyclopædia Britannica. Процитовано 2009-04-29.
- ↑ Crowther (2007) pp. 59—61
- ↑ Ancient Olympic Events. Perseus Project of Tufts University. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2009-04-29.
- ↑ Golden (2009), p. 24
- ↑ Burkert (1983), p. 95
- ↑ Swadling (1999), pp. 90—93
- ↑ Olympic Museum, «The Olympic Games in Antiquity», p. 2
- ↑ Проте, указ Феодосія не містить конкретних згадок про Олімпію (Crowther (2007), p. 54).
- ↑ Crowther (2007), p. 54
- ↑ а б Histoire et évolution des Jeux olympiques. Potentiel. 2005. Архів оригіналу за 22-06-2013. Процитовано 24-03-2012. (фр.)
- ↑ Young (2004), p. 144
- ↑ а б в г д е ж и к л Young (1996) (наведено за англійською вікіпедією)
- ↑ George R. Matthews (2005). America’s first Olympics: the St. Louis games of 1904 University of Missouri Press ISBN 978-0-8262-1588-8
- ↑ Ingomar Weiler (2004). The predecessors of the Olympic movement, and Pierre de Coubertin European Review, Vol. 12, No. 3, Cambridge University Press
- ↑ Young (1996), p. 31
- ↑ Craig Reedie, Jim Parry, Vassil Girginov (2005). The Olympic Games Explained: A Student Guide to the Evolution of the Modern Olympic Games Routledge ISBN 978-0-415-34604-7
- ↑ Young (1996), p. 24
- ↑ Much Wenlock & the Olympian Connection. Wenlock Olympian Society. Архів оригіналу за 2009-01-23. Процитовано 2009-01-31.
- ↑ а б Rugby School motivated founder of Games. Reuters (SI.com). 2004-07-08. Процитовано 2009-02-04.
- ↑ Coubertin, Philemon, Politis & Anninos (1897), Part 2, p. 8
- ↑ Athens 1896. The
uk.wikipedia.org
Історія виникнення Олімпійських ігор
Олімпійські ігри — це захоплюючі всесвітні змагання, що вражають красою та видовищністю. Тисячі людей кожні чотири роки поспішають до міста-господаря чемпіонату, щоб повболівати за улюблену збірну і на власні очі побачити нових спортивних зірок світу. Мільйони фанатів дивляться телетрансляцію. А Ти слідкуєш за олімпійськими перипетіями?
18 106 т.
Якщо так, Тобі, мабуть, буде надзвичайно цікаво дізнатися вражаючі подробиці виникнення Олімпійських перегонів. Історія олімпійських ігор захоплююча і повна несподіванок. То як, пірнемо у незвідані далі світових олімпіад?
Як усе починалось
Славнозвісні Олімпійські ігри на честь Зевса Олімпійського зародилися ще в Стародавній Греції і проводилися з 776 року до н. е. кожні 4 роки у місті Олімпія. Спортивні змагання мали настільки грандіозний успіх та велике значення для тогочасного суспільства, що на час Олімпійських перегонів припинялися війни і встановлювалася екехірія — священне перемир’я.
З усіх усюд до Олімпії валив люд: хто діставався пішки, хто — верхи, а дехто навіть плив кораблем за тридев’ять земель, аби лиш одним оком глянути на величних грецьких атлетів. Навколо міста виростали цілі наметові поселення. Щоб поспостерігати за спортсменами, глядачі вщент заповнювали схили пагорбів навколо долини річки Алфей.
Після урочистої перемоги та церемонії нагородження ( вручення вінка зі священної маслини та пальмової гілки) олімпіонік жив, як вареник у маслі. На його честь влаштовували свята, співали гімни, виготовляли статуї, в Афінах — звільняли від податків та обтяжливих громадських обов’язків. А ще переможцеві завжди лишали найкраще місце в театрі. Подекуди особливими привілеями користувались навіть діти олімпійця.
Цікаво, що жінок на Олімпійські змагання не пускали під страхом смертельної кари.
Відважні елліни змагалися з бігу, кулачного бою (переможцем якого одного разу став Піфагор), стрибків, кидання списа тощо. Проте найбільш небезпечними були перегони колісниць. Ти не повіриш, але переможцем кінних змагань вважали власника коней, а не бідного візника, який ризикував життям заради виграшу.
З Олімпійськими іграми пов’язано багато легенд. Одна з них розповідає, нібито перші змагання організував сам Зевс на честь перемоги над батьком. Правда це чи ні, а от в літературі вперше згадав про Олімпійські ігри Стародавньої Греції саме Гомер у поемі «Іліада».
Археологічні розкопки свідчать, що в Олімпії спеціально для змагань було зведено 5 стадіонів прямокутної або підковоподібної форми з трибунами для уболівальників.
На жаль, нині нічого не відомо про час чемпіонів. Досить було першим дістатися фінішу, аби здобути право запалити священний вогонь. Та перекази розповідають нам про олімпійців, що бігали швидше від зайців, а чого тільки вартий талант спартанця Ладаса, який під час бігу не залишав на піску слідів.
Сучасні Олімпійські ігри
Сучасні найвідоміші міжнародні спортивні змагання, відомі як літні Олімпійські ігри, проводяться раз на чотири роки з 1896-го. Ініціатором виступив французький барон П’єр де Кубертен. Він вважав, що саме недостатня фізична підготовка завадила французьким солдатам виграти у Франко-Прусській війні 1870-1871 років. Молодь повинна мірятися силою на спортивних майданчиках, а не на полях боїв, стверджував чоловік.
Перші Олімпійські ігри провели в Афінах. Для організації змагань створили Міжнародний олімпійський комітет, першим президентом якого став Деметріус Викелас із Греції.
З того часу проведення всесвітньої олімпіади стало доброю традицією. На фоні вражаючих розкопок та археологічних знахідок ідея олімпізму ширилася всією Європою. Дедалі частіше європейські держави організовували власні спортивні змагання, за якими спостерігав увесь світ.
А як же зимові види спорту?..
Щоб заповнити прогалину в змаганнях із зимових видів спорту, які влітку провести було технічно неможливо, з25 січня 1924 року проводяться зимові Олімпійські ігри. Перші були організовані у французькому місті Шамоні. Окрім фігурного катання і хокею, спортсмени змагалися зі швидкісного бігу на ковзанах, стрибків з трампліну тощо.
Поборотися за першість у змаганнях виявили бажання 293 атлети, в тому числі 13 жінок, із 16-ти країн світу. Першим олімпійським чемпіоном зимових ігор став Ч. Джутроу з США (швидкісний біг на ковзанах), проте в підсумку лідерами змагань виявилися команди Фінляндії та Норвегії. Перегони тривали 11 днів і закінчилися 4 лютого.
Атрибути Олімпійських ігор
Нині символом і емблемою Олімпійських ігор є п’ять кілець, переплетених між собою, що символізують об’єднання п’яти континентів.
Олімпійський девіз, запропонований католицьким ченцем Анрі Дідоном: «Швидше, вище, сильніше».
На церемонії відкриття кожної олімпіади піднімають прапор — біле полотнище з емблемою (олімпійськими кільцями). Протягом усієї олімпіади горить олімпійський вогонь, який до місця проведення щоразу привозять з Олімпії.
З 1968 року кожна олімпіада має свій талісман.
У 2016 році Олімпійські ігри планують провести у Ріо-де-Жанейро, Бразилія, де українська команда представить світові своїх чемпіонів. До речі, першою олімпійською чемпіонкою незалежної України стала фігуристка Оксана Баюл.
Церемонія відкриття та закриття Олімпійських ігор — це завжди яскраве видовище, яке іще раз підкреслює престиж та планетарного масштабу важливість цих всесвітніх змагань.
Помітили орфографічну помилку? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
pustunchik.ua
Реферат Стародавні Олімпійські ігри Введення
З богами пов’язані всі давньогрецькі свята і спортивні ігри. Знамениті Олімпійські ігри, які Давня Греція подарувала світові, були в епоху античності не єдиними. Витоки перших олімпіад губляться у минулому, але в 776 г., До н. е. на мармуровій дошці вперше було записано ім’я переможця в бігу, тому прийнято вважати саме цей рік початком історичного періоду Олімпійських ігор. Місцем Олімпійських свят була священна гай Альтис в Олімпії. Місце вибрано дуже вдало. Всі споруди, і ранні та пізні – храми, скарбниці, стадіон, іподром – зведені в рівній долині, обрамлена м’якими, покритими густою зеленню пагорбами. Природа в Олімпії хіба пройнята духом світу і благоденства, який встановлювався на час Олімпійських ігор. У храмі Зевса Олімпійського перебувала статуя бога, створена скульптором Фідієм, яка вважалася одним з семи чудес світу. У священний гай з’їжджалися тисячі глядачів. Крім видовищ змагань атлетів, тут укладалися торговельні угоди, проходили публічні виступи поетів і музикантів, виставки робіт скульпторів і художників. Тут оприлюднювалися нові закони, договори, обговорювалися важливі документи. З моменту проголошення священного місяця ігор всі ворогуючі сторони припиняли воєнних дій. Відомо, що в спортивних іграх брали участь лише чоловіки з числа вільних громадян, ніколи не притягалися до суду і не викриті в безчесних вчинках. Жінки не допускалися навіть у якості глядачів під страхом смерті. Для них існував і свої змагання – з бігу. Завдяки численним текстам і розписам з кераміки ми зараз знаємо, які види спорту були у Стародавній Греції: боротьба, змагання бігунів на різні дистанції, метання списа, молота, диска, плавання, кулачний бій, біг у його озброєнні, змагання колісниць, підйом вантажів, панкратій (комбінація боксу та боротьби). Атлети змагалися лише оголеними, щоб продемонструвати красу свого тіла. У цьому наочно проявлялась тілесність давньогрецької культури. Культ тіла був настільки великий, що нагота не викликала почуття сором’язливості. Правила забороняли вбивати супротивника, вдаватися до недозволеним прийомів, сперечатися з суддями. Урочисто відбувалось і нагородження переможців. Переможці ігор (олімпіоніки) нагороджувалися вінками з дикої сливи, що росла біля храму Зевса. В останній день свята влаштовувалася урочиста процесія на честь переможців, а повернення олімпіоніка у рідне місто перетворювалося на жартування тріумф. Все місто виходив йому назустріч, міська влада влаштовували бенкет, а на площі будували статую переможця: він ставав національним героєм і протягом усього життя користувався повагою.
Крім Олімпійських, у Стародавній Греції проходили Піфійські гри в Дельфах, присвячені Аполлону, ігри акторів на честь бога Посейдона, Немейські ігри, що прославляють Зевса. Ігри давали релігійну санкцію фізичним достоїнств – «арете», і моральне право над людьми. Вони як ще виявлялася така риса давньогрецька культури, як змагальність.
1. Історія Олімпійських ігор
Олімпійські ігри – найдавніші і найбільш популярні спортивні заходи в Стародавній Греції. Вперше (хоча, за легендами, ця спроба виходить третьої) відбулися вони в 776 році до н. е. і були частиною святкування, присвяченого Зевсу. Рік проведення першої Олімпіади греки вважали для себе дуже важливим, і тому з нього почалося античне грецьке літочислення.
Однак є свідчення, що говорять про виникнення Олімпіад з іншого культу – спортивних ігор на честь Пелопа (спроба перша). Тут доречно зробити невеликий крок у бік грецьких міфів, щоб нагадати про історію цього героя. Пелопс був сином сумно відомого Тантала – того самого, що у цю пору відчуває борошна в царстві Аїда. Дитинство Пелопса відзначалося жахливою смертю і чудесним порятунком – батько його в засліпленні вседозволеністю (він був сином Зевса), вирішивши перевірити проникливість олімпійських богів, запросив їх на бенкет, одна з страв де було виготовлено з Пелопса. Які злий умисел Тантала, боги не торкнулися страшного страви, лише Деметра, скорботна про втрату дочки Персефони, не звернувши уваги, з’їла плече хлопчика. Проте Гермес своїми чарами оживив дитини, а Гефест зі слонової кістки зробив йому нове плече. Тантал був покараний, а юний Пелопс отримав владу у рідному місті Сипиле. Але недовго довелося йому правити – війною пішов на нього могутній цар Трої. Переможений Пелопс змушений був залишити батьківщину. У супроводі загону земляків він пішов на південь Греції, де оселився на півострові, до цих пір носить його ім’я, – Пелопоннесі. Побачивши якось дочка царя міста Піси Еномая красуню Гіпподамію, Пелопс побажав отримати її в дружини. Але не мав рівних собі у всій Греції в мистецтві управління колісницею і володів найшвидшими кіньми у світі, Еномай пропонував претендентам руки і серця дочки стрибки через весь Пелопоннес – від Піси до Коринфа. Переможений наречений оплачував програш своїм життям. Але навіть це не зупиняло бажаючих – настільки хороша була Гіпподамія. Голови нещасних жертв краси Еномай прибивав до воріт свого палацу. Але який від батька гординю, підступність і винахідливість, Пелопс зробив хід конем – наобіцявши возничему Еномая Миртилу золоті гори, син Тантала заручився його обіцянкою не вставляти чеки в осі колісниці, що повинно було затримати царя Піси дорозі. Задум вдався на славу – на швидкості колеса зіскочили з осей, колісниця перекинулася, і гордий Еномай безславно загинув пилу неодноразово підкореної їм траси. Переможець урочисто повернувся на Пису, взяв у дружини Гіпподамію, до того ж сів на престол вбитого їм тестя. Але візник Миртил згадав, кому повинен бути вдячний Пелопс так несподівано дістався йому приз, і зажадав півцарства (за іншою версією – першу шлюбну ніч з Гипподамией). У Пелопса знову прокинулися Танталові жадібність і підступність. Хитрим заманив Пелопс Міртила на високу скелю, і підсумок зустрічі був сумний – новоявлений монарх зіштовхнув візника в море. За грецькою традицією Миртил встиг зробити єдине, на що в нього вистачило часу падіння, а саме – проклясти Пелопа і все його потомство. На честь себе Пелопс заснував дані гри, за свідченням Павсанія, «більш блискучі, ніж хто-небудь до нього».
Археологи знайшли підтвердження зв’язку культу Пелопса з Олімпійськими іграми. На так званому священному ділянці Зевса в Олімпії – місці проведення ігор – вони виявили залишки святилища Пелопса приблизно кінця 2‑го тисячоліття до н. е.
Другою спробою відновлення Олімпійських ігор Греція зобов’язана Гераклові. Шостим подвигом Геракла було очищення «авгієвих стаєнь» – скотарні Авгія. Авгий був сином Геліоса і царем Еліди. Незліченні були багатства його, а особливо – стада. Триста белоногих биків, двісті – червоних, як пурпур, дванадцять – білосніжних, як лебеді, і один – сяючий, як зірка. Не дивно, що хліва царського дому були дуже занедбані. І цю смітник і запропонував Авгию очистити Геракл за один день і десятої частки його стад. Авгий погодився на таку вигідну пропозицію і, як виявилося, помилився. Геракл направив до обори потоки двох еллінською річок – Алфея і Пенея, а після просто відновив зруйновані водою стіни. Авгий не захотів розлучатися зі своїми улюбленими тваринами і вигнав Геракла. Геракл кілька років вторгся в Еліду з великим військом і вбив Авгія. На честь перемоги Геракл приніс традиційні жертви богам, висадив гай олив (згодом олімпіоніків увінчували вінками з гілок цієї гаї) на честь Афіни Паллади і заснував Олімпійські ігри.
Але це легенди, а ось що історія говорить про третьої – найбільш вдалою – спробі. Перші Олімпіади були подією дуже локального характеру і залучали дуже багато як учасників, так і глядачів – тільки жителів Еліди і Спарти: імена переможців перших одинадцяти Олімпійських ігор належать уродженцям Західного Пелопоннесу. До речі, традиційно вважається, що правила і порядок проведення ігор встановили Лікург (правитель Спарти, здійснювала протекторат над Еліди), Клеосфен (правитель Піси) і Іфіт (правитель Еліди). Текст цього договору про олімпійських змаганнях був зображений на бронзовий диску, про який в IV столітті до н. е. повідомляв Аристотель і що в II ст. до н. е. бачив Павсаній. У самій першій Олімпіаді була єдина змагання – забіг юнаків на коротку дистанцію в 1 стадій (185 м). Історія зберегла нам і ім’я першого переможця-олімпіоніка (від грец. Ніка – богиня перемоги) – ним став кухар з Еліди Кореб.
Починаючи з 660‑го р. до н. е. – Тобто, з 30‑х ігор – до змагань були допущені всі жителі материкової Греції, а через 10 ігор (40 років) в Олімпіадах стали брати участь і жителі грецьких колоній. Олімпійські ігри завоювали широку популярність, а переможці могли розраховувати на щедрий приз, почесті і всенародну славу. Олімпіонік «коронувався» хрестоматійним оливковим вінком (гілки для якого зрізав золотим ножем хлопчик, син вільних і здорових батьків) і нагороджувався пальмовою гілкою. Плутарх писав про те, що переміг на Олімпійських іграх афінянин отримував у нагороду 500 драхм, що було дуже чималою сумою. Також на честь атлетів-переможців встановлювалися скульптури – іноді в самій Олімпії у святилища Зевсу, іноді на батьківщині героя. Проте до Плинию, подібність ці скульптури мали тільки з триразовими переможцями Олімпіад, інші ж могли задовольнятися лише ідеалістичним чином на свою честь. Батьківщина не залишалася у боргу перед своїми героями – вони зазвичай отримували ряд економічних і політичних привілеїв аж до звільнення від усіх державних повинностей, а в деяких випадках навіть обожнювалися. На додаток до перерахованих нагород олімпіоніки до кінця своїх днів могли розраховувати на безкоштовні обіди в міському управлінні, що було для них більш приємно і корисно, ніж статую, що не має до того ж фактичного подібності. Мідні статуї Зевса (на доричному діалекті називалися занами), присвячені себе учасникам (наприклад, викритим у шахрайстві, підкупі тощо) ігор, виконувалися на гроші, отримані у вигляді штрафів, і ставилися по сторонах дороги, що веде на олімпійський стадіон. Греки дуже любили речові нагадування про події.
З 15-ї Олімпіади – 720 г. до н. е., Спарта, мала характер військово-організованого родового союзу, домінує за кількістю переможців державою. З 15-ї по 50‑ту Олімпіаду (720–576 рр. До н. Е.) Збереглися прізвища 71 переможця, з яких 36 – спартанці. Наприклад, відомий якийсь спартанець Гіпосфеп. Вперше він переміг у боротьбі серед юнаків, пізніше перейшовши у «дорослу» категорію, де він протягом п’яти Олімпіад здобував перемогу. Іншими словами, він успішно виступав у змаганнях борців протягом 24 років.
У Спарті особлива увага приділялася питанням фізичного виховання громадян-воїнів, щоб за допомогою зброї і військової сили закріплювати своє панування над підкореними місцевими жителями. Спартанці взагалі відрізнялися дуже суворими нормами поведінки, а також неухильним дотриманням. Наприклад, несумісним з честю спартанця вважалося визнання поразки. У зв’язку з цим спартанцям було заборонено публічно виступати у змаганнях з кулачного бою і панкратию, бо за правилами цих змагань учасник повинен був або перемогти, або визнати свою поразку. Збереглася також легенда про одного старого, запізнілу до початку змагань. Дуже невдало він намагався знайти собі хоч якесь місце серед обсипали його глузуваннями чи образами глядачів. Ці спроби привели його до групи спартанців, котра на «трибунах» – схилах пагорба Кроноса. Як один, спартанці стали, поступаючись старому місце. Розчулений, він сказав: «Усі греки знають правила пристойності, але виконують їх тільки спартанці!».
У епоху грецької колонізації вплив Олімпії поступово поширюється на Малу Азію і прилеглі до неї острови. На 23‑й Олімпіаді в кулачному бою переміг Ономаст зі Смірни, який розробив і правила змагань кулачних бійців. На 46‑й Олімпіаді переміг у бігу став Полімнестор з Менеста, про якого розповідають, що він наздогнав на пасовищі зайця.
Гегемонія спартиатов у списках переможців закінчується 50‑й Олімпіаді. Серед західно-грецьких міст виділяється заснований на півдні Італії Кротон. Знаменитий Мілон Кротонский був шестиразовим чемпіоном по боротьбі Олімпійських (532–512 рр. До н. Е.) І шестиразовим ж – Пифийских ігор. Сучасники порівнювали його з Гераклом і Ахіллом, його феноменальна сила стала легендою. Публіка ревіла від захвату, коли він, несучи на плечах живого бика, з’являвся на стадіоні. Убивши бика потім одним ударом у голову, Мілон повністю з’їдав його протягом дня. Загинув Мілон Кротонський дуже нерозумно – вирішивши в черговий раз випробувати свою силу, застряг в розщепленому дереві і був сожран вовками живцем. Усього ж у період з 564 по 510 рр. до н. е. у списках переможців ми бачимо 13 кротонцев. Склалася навіть прислів’я, що останній з кротонцев дорівнює першому серед інших греків.
Чемпіон п’ятиборства 444 г. до н. е. Ікк з Тарсу став згодом тренером і прославив своє ім’я (крім перемог, зрозуміло) першим в історії спорту посібником з тренінгу спортсменів. Дуже новаторськими для того часу були рекомендації спеціальної дієти, відмова від надмірностей, а також заборона на сексуальні відносини безпосередньо перед змаганнями. Тільки ось десятикратний чемпіон ігор між 328 і 292 роками до н. е. Геродор з Мегари напевно не читав рекомендація Икка. Кажуть, що під час звичайних своїх тренувань він з’їдав за раз по 15 фунтів хліба з м’ясом і випивав кілька галонів розведеного вина.
Нумерувати Олімпіади стали лише 600 років після їх початку. У 2-му ст. до н. е. астроном і географ з Олександрії Ератосфен розробив точну хронологічну таблицю, в якій всі відомі йому політичні і культурні події датував по Олімпіад (тобто, по чотирирічним періодам між іграми), спираючись при цьому на складений ним список олімпійських переможців. Його дев’ятитомна Хронограф (Chronographiai) охоплювала період від руйнування Трої (датованого автором 1184/83 рр. До н. Е.) До смерті Олександра (323 г. до н. е.).
Вищий розквіт Олімпійських ігор припадає на VI–IV ст. до н. е. – Олімпіади стають загальногрецьким святом, а Олімпія – центром всього спортивного світу. Крім того, Греко-перські війни першої половини VI ст. до н. е. зуміли згуртувати (хоч і ненадовго) ворогували між собою грецькі міста, і Олімпіади стали уособленням цієї єдності. Також і система фізичного виховання, популяризуєма Олімпійськими іграми, дала свої плоди: греки були успішніше в поєдинках, навички бігу, кулачної боротьби, панкратія знадобилися в битвах.
Популярність і успіх Олімпійських ігор призвели до того, що вже до початку VI ст. і в інших частинах Греції стали проводити такі змагання. У 590 (або 582) р. до н. е. були реорганізовані Піфійскі ігри в Дельфах, у 573 г. до н. е. – Немейські гри в Арголиде, в 572 г. до н. е. – Істмійські гри біля Корінфа. Всі ці ігри проводилися раз в два або чотири роки з таким розрахунком, щоб на кожен рік випадали будь-які змагання. Атлет, який перемагав на всіх чотирьох іграх протягом періоду, одержав звання периодоніка. В історії збереглися імена спортсменів, що стали периодоніками навіть кілька разів. Згадуваний вище Мілон Кротонський займає серед них перше місце – периодоніком він був шість разів. У списках олімпійських переможців присутній 46 периодоніків.
У цей же період з’являється звання «триаст» – потрійний переможець, яка здобула перемогу у відразу трьох змаганнях, що проходили в один день – в бігу, подвійному бігу і в бігу зі зброєю. Двічі звання триаста завойовував родосец Леонидас, 4 Олімпіадах поспіль 12 вінків переможця.
Цілком очевидно, що змагання, мають таку велику популярність, не могли обійтися без певних, спеціально розроблених правил та умов їх проведення. Ну, а довга історія напевно сприяла народженню традицій.
studfile.net
Реферат на тему Зимові олімпійські ігри
План1. Вступ
2. Україна Олімпійська
3. ХХ зимові Олімпійські ігри у Турині (Італія)
4. Результати Туринських Олімпійських Ігор
5. Зимові олімпійські ігри в цифрах
6. Література
Вступ
Зимові Олімпійські ігри відбуваються з 1924 року і проходять один раз на чотири роки, чергуючись кожні два роки з літніми. До 1992 року літні і зимові Ігри відбувалися протягом одного року. Починаючи з 1976 року, коли атлети України вперше взяли участь в зимових Олімпійських іграх, на найвищу сходинку п’єдесталу піднімались біатлоніст Іван Бяков (ХІІ зимові Олімпійські ігри 1976 року в Інсбруку), фігуристи Віктор Петренко (ХVI зимові Олімпійські ігри 1992 року в Альбервілі) і Оксана Баюл (XVII зимові Олімпійські ігри 1994 року в Ліллехамері), хокеїст Олексій Житник (ХVI зимові Олімпійські ігри 1992 року в Альбервілі), призерами “білих” Олімпіад ставали лижник Олександр Батюк (XIV зимові Олімпійські ігри 1984 року в Сараєво), біатлоністки Валентина Цербе (XVII зимові Олімпійські ігри 1994 року в Ліллехамері) і Олена Петрова (XVIII зимові Олімпійські ігри 1998 року в Нагано).
Україна Олімпійська
Історія олімпійського руху в Україні розпочалася в 1952 році, коли українці у складі збірної команди Радянського Союзу вперше взяли участь у XV Олімпійських іграх у Гельсінкі.
До 1990 року олімпійський рух в Україні розвивався і зміцнював свою позицію у житті країни. Українські атлети становили щонайменше 25% кожної олімпійської команди СРСР. Під час ХХІІ Олімпіади 1980 року деякі матчі футбольного турніру з великим успіхом проводили в Києві.
22 грудня 1990 року І Генеральна асамблея засновників прийняла рішення створити Національний олімпійський комітет України. Ця дата є офіційною датою його створення. У вересні 1993 року НОК України остаточно визнав Міжнародний Олімпійський комітет.
Національний олімпійський комітет України об’єднує понад 50 федерацій видів спорту. Він також має 24 відділення в усіх областях і по одному в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі. Колективними членами НОК України є понад 80 організацій.
Першим президентом НОК України обрали олімпійського чемпіона Валерія Пилиповича Борзова (ХХ Олімпіада в Мюнхені, легка атлетика, 100 м та 200 м). У 1994 році пана Борзова обрали членом Міжнародного Олімпійського Комітету в Україні, а у грудні цього ж року переобрали президентом НОК.
Самостійну національну команду на зимових Олімпійських іграх НОК України представив у Ліллегамері в 1994 році, де українські атлети завоювали по одній золотій і бронзовій медалі й посіли 13-те місце в неофіційному командному заліку. На Іграх в Атланті (1996) національна команда України завоювала 9 золотих, 2 срібні і 12 бронзових медалей, посівши 9-те загальнокомандне місце. На XVIIІ Олімпійських зимових іграх в Нагано завойовано одну срібну медаль.
Загалом участь в Олімпійських іграх брали 959 атлетів з України. Вони завоювали 207 золотих, 134 срібних і 139 бронзових медалей.
ХХ зимові Олімпійські ігри у Турині (Італія)
ХХ зимові Олімпійські ігри відбувалися з 10 по 26 лютого 2006 року в місті Турині (Італія). Офіційна делегація нараховувала 106 осіб, зокрема 53 спортсмена. Атлети України взяли участь у 10 видах спорту із 15, представлених на Олімпійських іграх: біатлоні, лижних гонках, фігурному катанні, фрістайлі, санному спорті, лижному двоборстві, шорт-треку, ковзанярському спорті, гірськолижному спорті, стрибках на лижах з трампліну.
Спортивну форму для української делегації надала всесвітньовідома фірма Nike, а парадні костюми – компанія VDone.
Особливістю Ігор 2006 року було те, що спортсмени-олімпійці розташовувалися в трьох селищах.
Основним було селище у м. Турині, в якому було заплановано розташувати спортсменів фігурного катання, шорт-треку, ковзанярського спорту з хокею з шайбою та керлінгу. На стадіоні Дель-Альпі цього міста відбулася церемонія відкриття та закриття Олімпійських ігор.
Друге селище знаходиться в м. Сестрієре на відстані 104 км від Турину на висоті 2035 метрів, в якому було заплановано розташування спортсменів більшості видів спорту: гірськолижного спорту, санного спорту, бобслею, лижних гонок, стрибків на лижах з трампліна, лижного двоборства, скелетону.
Третє селище – у м. Бардонеккіа на висоті 1312 метрів, на відстані 90 км від Туріну та 37 км від Сестрієре, де були розміщені спортсмени зі біатлону, фрістайлу, сноубордінгу та відбудуться змагання з останнього виду спорту.
Гасло ХХ зимових Олімпійських ігор в Турині – „Тут живе пристрасть”, яке виражає дух та цінності, які є визначальними для Ігор 2006 року та має на меті показати світу італійський стиль, суть якого – у великій пристрасті, з якою італійці підходять до виконання будь-якої справи.
Нове гасло втілює ідею „piazza” (площа): місце зустрічі, фон для пристрасті та участі, унікальний символ італійського способу життя і головний елемент туринського уявлення про Ігри.
Гасло „Тут живе пристрасть” написано червоним кольором, класичною фарбою пристрасті, для того, щоб посилити ефект та встановити візуальний зв’язок між головними ідеями Ігор, естафетою Олімпійського вогню і уявленням про Олімпійське місто.
Неве та Гліц — талісмани зимових Олімпійських ігор в Турині — одна з найоригінальніших пар в історії проведення Олімпійських ігор.
Вона — м’яка, дружелюбна та елегантна снігова кулька, він — життєрадісний, грайливий льодяний кубик. Неве та Гліц нагадують своїми тілами обов’язкові елементи зимових Ігор — сніг та лід.
Неве та Гліц — талісмани Туринських Ігор
Разом талісмани зимових Олімпійських ігор 2006 року в Турині відображають найвищі італійські й олімпійські цінності: дружбу та ентузіазм, лояльність та приємний час, дизайн та прагнення до інновацій.
27 листопада 2001 року в Римі представили офіційну емблему ХХ зимових Олімпійських ігор 2006 року. Олімпійську емблему відібрало журі з 1341 проекту.
Логотип блакитного кольору, створений міланською дизайнерською фірмою Бенінказа-Гусманн, — це футуристична фігура у формі «зігнутого трикутника» з великими круглими отворами, яка нагадує Кафедральний собор Турина — найвищий будинок міста, гостроверху альпійську вершину, похилену ялину, сніжинку, лижний трамплін. Під емблемою напис: «Торино 2006», а ще нижче — п’ять олімпійських кілець.
Емблема
Медалi ХХ зимових Олiмпiйських iгор 2006 року в Туринi мали оригiнальний вигляд, який став ще одним символом Iгор. Медаль має круглу форму з порожниною у центрi — це рiшення певним чином передає iмiдж Турина-2006 i водночас вiдображає великий iталiйський символ «пiацца». «Пiацца», що в перекладi українською означає «площа», — iсторична цiннiсть Iталiї, фiзична та iсторична площина, яка приймає та супроводжує всi великi iталiйськi подiї. Саме тут iталiйцi святкують свої трiумфи. Саме на подiбнiй спецiальнiй площi Турина i вiдбуватимуться церемонiї нагородження.
Медалі
Так само, як i олiмпiйськi кiльця, медаль має порожнину у центрi, символiзуючи простір мiж грудьми та серцем, де з особливою пристрастю до олiмпiйських змагань вiдчувається ритм життя.
Медаль ХХ зимових Олiмпiйських iгор огорнута стрiчкою. Усі попередні нагороди кріпилися до неї. Передня частина медалi — це синтез графiчних елементiв
Iгор, задня мiститиме пiктограму вiдповiдних спортивних дисциплiн. «Медаль передає олiмпiйськi цiнностi — дружбу, чеснiсть, яскравiсть та оригiнальнiсть», — зазначив Жан-Клод Кiллi, голова координаційної комісії МОК. «Я з особливим захватом очiкую того, як найкращi атлети свiту будуть вiд’їжджати з Турина з медалями на своїх грудях, поширюючи символи та традицiї Iталiї на весь свiт. Упевнений: вони назавжди запам’ятають чудовi Iгри-2006, їхні враження будуть незабутнiми», — наголосив президент оргкомітету з проведення Олімпіади Валентiно Кастеланi.
Домінуючими кольорами Ігор були червоний – колір пристрасті та блакитний – колір льоду, неба та ночі. Ці барви презентують візуальний образ ХХ зимових Олімпійських ігор, характер та особливості міста та регіону та країни-господаря Ігор.
13 січня була завершена підготовка Олімпійської чаші на стадіоні Олімпіко в Турині. Останньою встановили якраз ту частину, з якої горів вогонь. Олімпійська чаша Турину була найвищою за всю історію Ігор – 57 метрів. Її запалення 10 лютого було знаком відкриття ХХ зимових Олімпійських ігор. Чаша знаходилась у північно-східній частині стадіону та була віддалена від найближчих глядачів приблизно на 16 метрів. Організатори Ігор переконують, що її буде добре видно з усіх точок Турину.
Фірма Пінінфаріна розробила дизайн Чаші, горіти вона буде завдяки роботі компанії Італгас. Механізм горіння був засекречений до останньої хвилини і підтримував вогонь до 26 лютого, коли Церемонія Закриття поставить крапку в історії ХХ зимових Олімпійських ігор в Турині.
Олімпійська чаша – один з найважливіших Олімпійських символів. Її головне завдання – підтримувати вогонь протягом Ігор. Чаша вперше була використана як символ олімпізму в 1928 році і з того часу бере активну участь у відкритті та закритті Ігор.
Чаша дозволяє гармонійно поєднати символіку, дизайн та функціональність, що дає змогу організаторам Олімпійських ігор представити за її допомогою культуру, душу та історію цілої нації.
Естафета Олімпійського вогню стартувала 27 листопада 2005 року в Олімпії, саме там, де з 776 року до н.е. давні греки проводили Олімпійські ігри. Жриці запалили вогонь та передали його першому факелоносцю. Так вогонь розпочав свою подорож Грецією. 8 грудня 2005 року естафета продовжилася на Пьяцца дель Квірінале в Римі, де Президент Республіки Італія Карло Адзельо Чампі запалив вогонь факелоносця Стефано Балдіні, який перший поніс факел на італійських теренах. Стефано Балдіні – чемпіон афінських Олімпійських ігор 2004 року з марафону. Олімпійська естафета триватиме 64 дні і подолає загальну відстань у 11 300 кілометрів, побувавши у 140 містах, 107 провінціях та всіх Італійських регіонах. Очікується, що велика кількість відомих всьому світові представників спорту, культури та бізнесу візьмуть участь у Естафеті Олімпійського вогню – зокрема, Джорджо Армані, Ярно Труллі, Юрій Кеккі та всі італійські Олімпійські чемпіони двох останніх Ігор.
Завершилася естафета Олімпійського вогню на церемонії відкриття зимових Олімпійських ігор в Турині 10 лютого 2006 року.
Результати Туринських Олімпійських Ігор
Закінчилися ХХ Зимові Олімпійські ігри, ці захоплюючі змагання, що вражають своєю видовищністю, красою та масовістю. У підсумку маємо дві бронзові медалі у біатлоні та фігурному катанні, що стали рятівними для престижу національної збірної та держави загалом. Як вважає український Міністр у справах сім’ї молоді та спорту Юрій Павленко: “Виступ у Турині можна вважати успішним”. Подібної думки був і президент Національного Олімпійського Комітету України, член МОК легендарний спортсмен Сергій Бубка: “Я задоволений виступом українців у Турині”. І справді порівнюючи результати із попередньою Олімпіадою 2002 р. у Солт-Лейк Сіті де Україна взагалі не завоювали жодної медалі, тогорічна порадувала Україну.
Результати ХХ зимових Олімпійських ігор у Турині
Зимові олімпійські ігри в цифрах
Шамоні (Франція) 1924
Відкриття 25 січня Жінки 11
Закриття 5 лютого Чоловіки 247
Держави-учасниці 16 Змагання 16
Спортсмени 258
Сент Моріс (Швейцарія) 1928
Відкриття 11 лютого Жінки 26
Закриття 12 лютого Чоловіки 438
Держави-учасниці 25 Змагання 14
Спортсмени 464
Лейк Плесід (США)1932
Відкриття 4 лютого Жінки 21
Закриття 15 лютого Чоловіки 231
Держави-учасниці 17 Змагання 14
Спортсмени 252
Гарміш-Партенкірхен (Німеччина) 1936
Відкриття 6 лютого Жінки 80
Закриття 16 лютого Чоловіки 566
Держави-учасниці 28 Змагання 17
Спортсмени 646
Сент Моріс (Швейцарія) 1948
Відкриття 30 січня Жінки 77
Закриття 8 лютого Чоловіки 592
Держави-учасниці 28 Змагання 22
Спортсмени 669
Осло (Норвегія) 1952
Відкриття 14 лютого Жінки 109
Закриття 25 лютого Чоловіки 585
Держави-учасниці 30 Змагання 22
Спортсмени 694
Кортіло ді Ампеццо (Італія) 1956
Відкриття 26 січня Жінки 134
Закриття 5 лютого Чоловіки 687
Держави-учасниці 32 Змагання 24
Спортсмени 821
Сквовеллі (США) 1960
Відкриття 18 лютого Жінки 144
Закриття 28 лютого Чоловіки 521
Держави-учасниці 30 Змагання 27
Спортсмени 665
Інсбрук (Австрія) 1964
Відкриття 29 січня Жінки 199
Закриття 9 лютого Чоловіки 892
Держави-учасниці 36 Змагання 34
Спортсмени 1091
Гренобль (Франція) 1968
Відкриття 6 лютого Жінки 211
Закриття 18 лютого Чоловіки 947
Держави-учасниці 37 Змагання 35
Спортсмени 1158
Саппоро (Японія) 1972
Відкриття 3 лютого Жінки 205
Закриття 13 лютого Чоловіки 801
Держави-учасниці 35 Змагання 35
Спортсмени 1006
Інсбрук (Австрія) 1976
Відкриття 4 лютого Жінки 231
Закриття 15 лютого Чоловіки 892
Держави-учасниці 37 Змагання 37
Спортсмени 1123
Лейк Плесід (США) 1980
Відкриття 13 лютого Жінки 232
Закриття 24 лютого Чоловіки 840
Держави-учасниці 37 Змагання 38
Спортсмени 1072
Сараєво (Югославія) 1984
Відкриття 8 лютого Жінки 274
Закриття 19 лютого Чоловіки 998
Держави-учасниці 49 Змагання 39
Спортсмени 1272
Калгарі (Італія) 1988
Відкриття 13 лютого Жінки 301
Закриття 28 лютого Чоловіки 1122
Держави-учасниці 57 Змагання 46
Спортсмени 1423
Альбервіль (Франція) 1992
Відкриття 8 лютого Жінки 488
Закриття 23 лютого Чоловіки 1313
Держави-учасниці 64 Змагання 57
Спортсмени 1801
Ліллехаммер (Норвегія) 1994
Відкриття 12 лютого Жінки 522
Закриття 27 лютого Чоловіки 1215
Держави-учасниці 67 Змагання 61
Спортсмени 1737
Нагано (Японія) 1998
Відкриття 7 лютого Жінки 787
Закриття 22 лютого Чоловіки 1389
Держави-учасниці 72 Змагання 68
Спортсмени 2176
Солт-Лейк сіті (США) 2002
Відкриття 8 лютого Жінки 886
Закриття 24 лютого Чоловіки 1513
Держави-учасниці 77 Змагання 78
Спортсмени 2399
Турин (Італія) 2006
Відкриття 10 лютого Жінки 926
Закриття 26 лютого Чоловіки 1574
Держави-учасниці 85 Змагання 84
Спортсмени 2500
Література:
1. http://www.olympicgames.com.ua/torino2006/medals.phtml
2. www.umcolympic.com
3. www.referado.com
4. ua.for-ua.com
5. Енциклопедія спорту. – М.,2007.
6. Історія Зимових Олімпійських Ігор. – М.,2008.
7. Зимові та літні олімпіади: в цифрах і фактах. – М.,2007.
bukvasha.ru
Реферат: Зимові олімпійські ігри — 5rik.ru
План
1. Вступ
2. Україна Олімпійська
3. ХХ зимові Олімпійські ігри у Турині (Італія)
4. Результати Туринських Олімпійських Ігор
5. Зимові олімпійські ігри в цифрах
6. Література
Вступ
Зимові Олімпійські ігри відбуваються з 1924 року і проходять один раз на чотири роки, чергуючись кожні два роки з літніми. До 1992 року літні і зимові Ігри відбувалися протягом одного року. Починаючи з 1976 року, коли атлети України вперше взяли участь в зимових Олімпійських іграх, на найвищу сходинку п’єдесталу піднімались біатлоніст Іван Бяков (ХІІ зимові Олімпійські ігри 1976 року в Інсбруку), фігуристи Віктор Петренко (ХVI зимові Олімпійські ігри 1992 року в Альбервілі) і Оксана Баюл (XVII зимові Олімпійські ігри 1994 року в Ліллехамері), хокеїст Олексій Житник (ХVI зимові Олімпійські ігри 1992 року в Альбервілі), призерами “білих” Олімпіад ставали лижник Олександр Батюк (XIV зимові Олімпійські ігри 1984 року в Сараєво), біатлоністки Валентина Цербе (XVII зимові Олімпійські ігри 1994 року в Ліллехамері) і Олена Петрова (XVIII зимові Олімпійські ігри 1998 року в Нагано).
Україна Олімпійська
Історія олімпійського руху в Україні розпочалася в 1952 році, коли українці у складі збірної команди Радянського Союзу вперше взяли участь у XV Олімпійських іграх у Гельсінкі.
До 1990 року олімпійський рух в Україні розвивався і зміцнював свою позицію у житті країни. Українські атлети становили щонайменше 25% кожної олімпійської команди СРСР. Під час ХХІІ Олімпіади 1980 року деякі матчі футбольного турніру з великим успіхом проводили в Києві.
22 грудня 1990 року І Генеральна асамблея засновників прийняла рішення створити Національний олімпійський комітет України. Ця дата є офіційною датою його створення. У вересні 1993 року НОК України остаточно визнав Міжнародний Олімпійський комітет.
Національний олімпійський комітет України об’єднує понад 50 федерацій видів спорту. Він також має 24 відділення в усіх областях і по одному в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі. Колективними членами НОК України є понад 80 організацій.
Першим президентом НОК України обрали олімпійського чемпіона Валерія Пилиповича Борзова (ХХ Олімпіада в Мюнхені, легка атлетика, 100 м та 200 м). У 1994 році пана Борзова обрали членом Міжнародного Олімпійського Комітету в Україні, а у грудні цього ж року переобрали президентом НОК.
Самостійну національну команду на зимових Олімпійських іграх НОК України представив у Ліллегамері в 1994 році, де українські атлети завоювали по одній золотій і бронзовій медалі й посіли 13-те місце в неофіційному командному заліку. На Іграх в Атланті (1996) національна команда України завоювала 9 золотих, 2 срібні і 12 бронзових медалей, посівши 9-те загальнокомандне місце. На XVIIІ Олімпійських зимових іграх в Нагано завойовано одну срібну медаль.
Загалом участь в Олімпійських іграх брали 959 атлетів з України. Вони завоювали 207 золотих, 134 срібних і 139 бронзових медалей.
ХХ зимові Олімпійські ігри у Турині (Італія)
ХХ зимові Олімпійські ігри відбувалися з 10 по 26 лютого 2006 року в місті Турині (Італія). Офіційна делегація нараховувала 106 осіб, зокрема 53 спортсмена. Атлети України взяли участь у 10 видах спорту із 15, представлених на Олімпійських іграх: біатлоні, лижних гонках, фігурному катанні, фрістайлі, санному спорті, лижному двоборстві, шорт-треку, ковзанярському спорті, гірськолижному спорті, стрибках на лижах з трампліну.
Спортивну форму для української делегації надала всесвітньовідома фірма Nike, а парадні костюми – компанія VDone.
Особливістю Ігор 2006 року було те, що спортсмени-олімпійці розташовувалися в трьох селищах.
Основним було селище у м. Турині, в якому було заплановано розташувати спортсменів фігурного катання, шорт-треку, ковзанярського спорту з хокею з шайбою та керлінгу. На стадіоні Дель-Альпі цього міста відбулася церемонія відкриття та закриття Олімпійських ігор.
Друге селище знаходиться в м. Сестрієре на відстані 104 км від Турину на висоті 2035 метрів, в якому було заплановано розташування спортсменів більшості видів спорту: гірськолижного спорту, санного спорту, бобслею, лижних гонок, стрибків на лижах з трампліна, лижного двоборства, скелетону.
Третє селище – у м. Бардонеккіа на висоті 1312 метрів, на відстані 90 км від Туріну та 37 км від Сестрієре, де були розміщені спортсмени зі біатлону, фрістайлу, сноубордінгу та відбудуться змагання з останнього виду спорту.
Гасло ХХ зимових Олімпійських ігор в Турині – „Тут живе пристрасть”, яке виражає дух та цінності, які є визначальними для Ігор 2006 року та має на меті показати світу італійський стиль, суть якого – у великій пристрасті, з якою італійці підходять до виконання будь-якої справи.
Нове гасло втілює ідею „piazza” (площа): місце зустрічі, фон для пристрасті та участі, унікальний символ італійського способу життя і головний елемент туринського уявлення про Ігри.
Гасло „Тут живе пристрасть” написано червоним кольором, класичною фарбою пристрасті, для того, щоб посилити ефект та встановити візуальний зв’язок між головними ідеями Ігор, естафетою Олімпійського вогню і уявленням про Олімпійське місто.
Неве та Гліц — талісмани зимових Олімпійських ігор в Турині — одна з найоригінальніших пар в історії проведення Олімпійських ігор.
Вона — м’яка, дружелюбна та елегантна снігова кулька, він — життєрадісний, грайливий льодяний кубик. Неве та Гліц нагадують своїми тілами обов’язкові елементи зимових Ігор — сніг та лід.
Неве та Гліц — талісмани Туринських Ігор
Разом талісмани зимових Олімпійських ігор 2006 року в Турині відображають найвищі італійські й олімпійські цінності: дружбу та ентузіазм, лояльність та приємний час, дизайн та прагнення до інновацій.
27 листопада 2001 року в Римі представили офіційну емблему ХХ зимових Олімпійських ігор 2006 року. Олімпійську емблему відібрало журі з 1341 проекту.
Логотип блакитного кольору, створений міланською дизайнерською фірмою Бенінказа-Гусманн, — це футуристична фігура у формі «зігнутого трикутника» з великими круглими отворами, яка нагадує Кафедральний собор Турина — найвищий будинок міста, гостроверху альпійську вершину, похилену ялину, сніжинку, лижний трамплін. Під емблемою напис: «Торино 2006», а ще нижче — п’ять олімпійських кілець.
Емблема
Медалi ХХ зимових Олiмпiйських iгор 2006 року в Туринi мали оригiнальний вигляд, який став ще одним символом Iгор. Медаль має круглу форму з порожниною у центрi — це рiшення певним чином передає iмiдж Турина-2006 i водночас вiдображає великий iталiйський символ «пiацца». «Пiацца», що в перекладi українською означає «площа», — iсторична цiннiсть Iталiї, фiзична та iсторична площина, яка приймає та супроводжує всi великi iталiйськi подiї. Саме тут iталiйцi святкують свої трiумфи. Саме на подiбнiй спецiальнiй площi Турина i вiдбуватимуться церемонiї нагородження.
Медалі
Так само, як i олiмпiйськi кiльця, медаль має порожнину у центрi, символiзуючи простір мiж грудьми та серцем, де з особливою пристрастю до олiмпiйських змагань вiдчувається ритм життя.
Медаль ХХ зимових Олiмпiйських iгор огорнута стрiчкою. Усі попередні нагороди кріпилися до неї. Передня частина медалi — це синтез графiчних елементiв
Iгор, задня мiститиме пiктограму вiдповiдних спортивних дисциплiн. «Медаль передає олiмпiйськi цiнностi — дружбу, чеснiсть, яскравiсть та оригiнальнiсть», — зазначив Жан-Клод Кiллi, голова координаційної комісії МОК. «Я з особливим захватом очiкую того, як найкращi атлети свiту будуть вiд’їжджати з Турина з медалями на своїх грудях, поширюючи символи та традицiї Iталiї на весь свiт. Упевнений: вони назавжди запам’ятають чудовi Iгри-2006, їхні враження будуть незабутнiми», — наголосив президент оргкомітету з проведення Олімпіади Валентiно Кастеланi.
Домінуючими кольорами Ігор були червоний – колір пристрасті та блакитний – колір льоду, неба та ночі. Ці барви презентують візуальний образ ХХ зимових Олімпійських ігор, характер та особливості міста та регіону та країни-господаря Ігор.
13 січня була завершена підготовка Олімпійської чаші на стадіоні Олімпіко в Турині. Останньою встановили якраз ту частину, з якої горів вогонь. Олімпійська чаша Турину була найвищою за всю історію Ігор – 57 метрів. Її запалення 10 лютого було знаком відкриття ХХ зимових Олімпійських ігор. Чаша знаходилась у північно-східній частині стадіону та була віддалена від найближчих глядачів приблизно на 16 метрів. Організатори Ігор переконують, що її буде добре видно з усіх точок Турину.
Фірма Пінінфаріна розробила дизайн Чаші, горіти вона буде завдяки роботі компанії Італгас. Механізм горіння був засекречений до останньої хвилини і підтримував вогонь до 26 лютого, коли Церемонія Закриття поставить крапку в історії ХХ зимових Олімпійських ігор в Турині.
Олімпійська чаша – один з найважливіших Олімпійських символів. Її головне завдання – підтримувати вогонь протягом Ігор. Чаша вперше була використана як символ олімпізму в 1928 році і з того часу бере активну участь у відкритті та закритті Ігор.
Чаша дозволяє гармонійно поєднати символіку, дизайн та функціональність, що дає змогу організаторам Олімпійських ігор представити за її допомогою культуру, душу та історію цілої нації.
Естафета Олімпійського вогню стартувала 27 листопада 2005 року в Олімпії, саме там, де з 776 року до н.е. давні греки проводили Олімпійські ігри. Жриці запалили вогонь та передали його першому факелоносцю. Так вогонь розпочав свою подорож Грецією. 8 грудня 2005 року естафета продовжилася на Пьяцца дель Квірінале в Римі, де Президент Республіки Італія Карло Адзельо Чампі запалив вогонь факелоносця Стефано Балдіні, який перший поніс факел на італійських теренах. Стефано Балдіні – чемпіон афінських Олімпійських ігор 2004 року з марафону. Олімпійська естафета триватиме 64 дні і подолає загальну відстань у 11 300 кілометрів, побувавши у 140 містах, 107 провінціях та всіх Італійських регіонах. Очікується, що велика кількість відомих всьому світові представників спорту, культури та бізнесу візьмуть участь у Естафеті Олімпійського вогню – зокрема, Джорджо Армані, Ярно Труллі, Юрій Кеккі та всі італійські Олімпійські чемпіони двох останніх Ігор.
Завершилася естафета Олімпійського вогню на церемонії відкриття зимових Олімпійських ігор в Турині 10 лютого 2006 року.
Результати Туринських Олімпійських Ігор
Закінчилися ХХ Зимові Олімпійські ігри, ці захоплюючі змагання, що вражають своєю видовищністю, красою та масовістю. У підсумку маємо дві бронзові медалі у біатлоні та фігурному катанні, що стали рятівними для престижу національної збірної та держави загалом. Як вважає український Міністр у справах сім’ї молоді та спорту Юрій Павленко: “Виступ у Турині можна вважати успішним”. Подібної думки був і президент Національного Олімпійського Комітету України, член МОК легендарний спортсмен Сергій Бубка: “Я задоволений виступом українців у Турині”. І справді порівнюючи результати із попередньою Олімпіадою 2002 р. у Солт-Лейк Сіті де Україна взагалі не завоювали жодної медалі, тогорічна порадувала Україну.
Результати ХХ зимових Олімпійських ігор у Турині
Зимові олімпійські ігри в цифрах
Шамоні (Франція) 1924
Відкриття 25 січня Жінки 11
Закриття 5 лютого Чоловіки 247
Держави-учасниці 16 Змагання 16
Спортсмени 258
Сент Моріс (Швейцарія) 1928
Відкриття 11 лютого Жінки 26
Закриття 12 лютого Чоловіки 438
Держави-учасниці 25 Змагання 14
Спортсмени 464
Лейк Плесід (США)1932
Відкриття 4 лютого Жінки 21
Закриття 15 лютого Чоловіки 231
Держави-учасниці 17 Змагання 14
Спортсмени 252
Гарміш-Партенкірхен (Німеччина) 1936
Відкриття 6 лютого Жінки 80
Закриття 16 лютого Чоловіки 566
Держави-учасниці 28 Змагання 17
Спортсмени 646
Сент Моріс (Швейцарія) 1948
Відкриття 30 січня Жінки 77
Закриття 8 лютого Чоловіки 592
Держави-учасниці 28 Змагання 22
Спортсмени 669
Осло (Норвегія) 1952
Відкриття 14 лютого Жінки 109
Закриття 25 лютого Чоловіки 585
Держави-учасниці 30 Змагання 22
Спортсмени 694
Кортіло ді Ампеццо (Італія) 1956
Відкриття 26 січня Жінки 134
Закриття 5 лютого Чоловіки 687
Держави-учасниці 32 Змагання 24
Спортсмени 821
Сквовеллі (США) 1960
Відкриття 18 лютого Жінки 144
Закриття 28 лютого Чоловіки 521
Держави-учасниці 30 Змагання 27
Спортсмени 665
Інсбрук (Австрія) 1964
Відкриття 29 січня Жінки 199
Закриття 9 лютого Чоловіки 892
Держави-учасниці 36 Змагання 34
Спортсмени 1091
Гренобль (Франція) 1968
Відкриття 6 лютого Жінки 211
Закриття 18 лютого Чоловіки 947
Держави-учасниці 37 Змагання 35
Спортсмени 1158
Саппоро (Японія) 1972
Відкриття 3 лютого Жінки 205
Закриття 13 лютого Чоловіки 801
Держави-учасниці 35 Змагання 35
Спортсмени 1006
Інсбрук (Австрія) 1976
Відкриття 4 лютого Жінки 231
Закриття 15 лютого Чоловіки 892
Держави-учасниці 37 Змагання 37
Спортсмени 1123
Лейк Плесід (США) 1980
Відкриття 13 лютого Жінки 232
Закриття 24 лютого Чоловіки 840
Держави-учасниці 37 Змагання 38
Спортсмени 1072
Сараєво (Югославія) 1984
Відкриття 8 лютого Жінки 274
Закриття 19 лютого Чоловіки 998
Держави-учасниці 49 Змагання 39
Спортсмени 1272
Калгарі (Італія) 1988
Відкриття 13 лютого Жінки 301
Закриття 28 лютого Чоловіки 1122
Держави-учасниці 57 Змагання 46
Спортсмени 1423
Альбервіль (Франція) 1992
Відкриття 8 лютого Жінки 488
Закриття 23 лютого Чоловіки 1313
Держави-учасниці 64 Змагання 57
Спортсмени 1801
Ліллехаммер (Норвегія) 1994
Відкриття 12 лютого Жінки 522
Закриття 27 лютого Чоловіки 1215
Держави-учасниці 67 Змагання 61
Спортсмени 1737
Нагано (Японія) 1998
Відкриття 7 лютого Жінки 787
Закриття 22 лютого Чоловіки 1389
Держави-учасниці 72 Змагання 68
Спортсмени 2176
Солт-Лейк сіті (США) 2002
Відкриття 8 лютого Жінки 886
Закриття 24 лютого Чоловіки 1513
Держави-учасниці 77 Змагання 78
Спортсмени 2399
Турин (Італія) 2006
Відкриття 10 лютого Жінки 926
Закриття 26 лютого Чоловіки 1574
Держави-учасниці 85 Змагання 84
Спортсмени 2500
Література:
1. http://www.olympicgames.com.ua/torino2006/medals.phtml
2. www.umcolympic.com
3. www.referado.com
4. ua.for-ua.com
5. Енциклопедія спорту. – М.,2007.
6. Історія Зимових Олімпійських Ігор. – М.,2008.
7. Зимові та літні олімпіади: в цифрах і фактах. – М.,2007.
5rik.ru